«Був у багатьох клубах, аде залишився тільки в YBC! Бо хочу рости далі»

Я завжди вважав, що краще дивитися на цей похмурий світ з вікна «Мерседеса», ніж з вікна маршрутки. Це не про понти. Це про внутрішній стандарт, про те, чого ти хочеш від життя. Я з самого дитинства хотів бути бізнесменом, хотів створювати і жити забезпечено. І це бажання, як локомотив, тягнуло мене вперед.

Джип біля гуртожитку

Мій перший справжній бізнес почався, коли я був студентом юрфаку. У 2004 році я відкрив агентство нерухомості і справа одразу вдалася. Це був час буму, земля під Києвом розліталася, як гарячі пиріжки. Я був молодий, енергійний, знав місцевість і працював 24/7. Я знаходив ділянки, зводив покупців з продавцями, вирішував юридичні питання. Вже за чотири місяці зміг купити собі хорошу машину, а за рік - джип.

Найцікавіше, що при цьому я продовжував жити у студентському гуртожитку. Були питання: «Джип під вікнами гуртожитку?» А в мене проста логіка: навіщо витрачати обігові кошти на оренду чи купівлю квартири, коли їх можна вкласти в активи? Машина була інструментом - зустрічати клієнтів, показувати об'єкти. А всі вільні гроші йшли назад у справу. Я тоді вже розумів: спочатку капітал, потім комфорт.

Дуже скоро я подумав: навіщо бути просто посередником, якщо можна забирати всю додану вартість? І в 2005-му почав сам будувати приватні будинки. Схема була простою: купував ділянку, будував один будинок, продавав, а на отриманий прибуток купував дві ділянки і будував вже два будинки. Все росло як на дріжджах, поки не настав 2008 рік.

Криза вдарила так, що продажі просто зупинилися. Ринок нерухомості завмер. І агентство, і будівництво - все стало. Мене тоді врятувало, що я будував на свої, не встиг влізти в кредити, і це дало змогу вижити. Я сів, порахував і почав розпродавати збудоване: щось продав у плюс, інше у нуль, а щось - у мінус. Просто щоб вийти в кеш і не потонути. Це був мій перший великий урок: на ринку може статися все, завжди має бути запас міцності.

 Дохід нотаріуса – у будівництво

Під час кризи я опинився на роздоріжжі, якраз закінчив університет Шевченка і подумав: «Криза не криза, а нотаріус заробляє завжди». Склав іспити і став одним із наймолодших приватних нотаріусів. Я знайшов свою нішу: знаходив толкових нотаріусів у регіонах, перевозив їх до Києва і відкривав контори. На піку в мене було п'ять нотаріальних офісів, а мій особистий дохід як нотаріуса був не менше тисячі доларів на день.

Здавалося б, живи й радій. Але весь прибуток від нотаріальної діяльності я продовжував реінвестувати у будівництво. І коли мої будівельні проєкти виросли до таких обсягів, що займатися чимось іншим вже не було сенсу, я зробив вибір.

Сьогодні девелопмент - це мій основний напрямок. Ми перейшли від приватних будинків до багатоквартирних, Перший наш масштабний проєкт був у Білогородці - два будинки на 114 квартир, а потім почали будувати цілі котеджні містечка та ЖК: «Нова Конча-Заспа», «Власний», «Crystal», «One Family». Але я ніколи не обмежувався одним бізнесом. Паралельно в мене є мережа з шести АЗС, мийки самообслуговування, логістичний бізнес з власними газовозами та дизелевозами. Навіть є ресторан грузинської кухні. Я постійно шукаю нові ніші.

Тягав на «Тойоті» - БМП та «Урали»

Звісно, потрясінням як в бізнесі, так і в житті, стало 24 лютого 2022 року. Коли все почалося, я був у себе вдома під Києвом. На четвертий день до нас у селище зайшли росіяни. Історія закрутилася, як у кіно: мої друзі на машині випадково виїхали просто на їхню колону. Вони дивом розвернулися і втекли, ми подзвонили військовим. Приїхали вісім бійців наших ССО, і почався бій. Ми, місцеві, допомагали чим могли. І вже до вечора того ж дня ми воювали трофейною російською зброєю.

У той же день я вступив до ТРО, а потім хлопці із Сил спеціальних операцій запропонували нам - місцевим стати їхньою бойовою групою підтримки. Пам'ятаєте ті меми, де трактор тягне танк? Так от, це буквально про нас. Тільки я на своїй «Тойоті Секвої» тягав їхні БМП та «Урали». Загалом наша група захопила і передала ЗСУ 15 одиниць ворожої техніки.

Після повномасштабного вторгнення будівництво в Україні зупинилося на кілька місяців. Ми зрозуміли, що треба шукати нові ринки, так я почав будувати на Балі. Зараз там уже готові два готелі, а ще два - в процесі будівництва. Наразі ми будуємо як в Україні, так і за кордоном.

“У них горять очі”

Я знаходжусь в YBC з 2017 року, можна сказати, один зі «старичків». Побачив рекламу у Facebook, заповнив заявку, і зустрівся з Андрієм Остапчуком. Я тоді не ходив у жодні клуби, мені просто стало цікаво. Хоча за ці роки я був у багатьох спільнотах: і в Board, і у Вікторії Тігіпко, і в CEO Club, та у Василя Хмельницького. Але залишився тільки в YBC!

Більшість інших клубів - це спільноти вже «успішних» людей. Вони розслаблені, у них немає зайвих амбіцій. А я ще хочу рости. І в YBC я знайшов саме те середовище. Тут більшість - молоді, голодні, амбітні. У них горять очі. Цей драйв - ось що найцінніше. Людина з ідеєю та енергією для мене завжди перспективніша, ніж просто людина з грошима.

Клуб - це реальні можливості, якщо ти ними користуєшся. Був у нас, наприклад, свій інвестиційний підклуб. Вкладали гроші в різні проєкти. Буду чесним: більшість не вистрілили. Це був ризик, і не все вдалося. Але це був досвід. І якщо подивитись на загальний результат - ми вийшли в плюс. Крім того, тут я знайшов друзів. Ми по вівторках граємо в падел, дружимо сім'ями. Це твоє оточення.

“Бізнес роблять голодні до результату”

Моя головна порада тим, хто приходить у клуб: будьте активними. Не можна просто заплатити за членство і чекати, що на тебе з неба впадуть партнери та ідеї. Це як купити абонемент у спортзал і жодного разу туди не сходити, а потім дивуватися, чому немає результату. Треба бути максимально відкритим до досвіду. Ходіть на зустрічі, знайомтеся, ставте запитання. Світ набагато більший, ніж те, що ви бачите за вікном. І клуб - це інструмент, який допомагає розширити горизонти.

Я й досі відкритий для партнерства, особливо з хлопцями з клубу. У мене багато ділянок, комерційних локацій. Зараз, наприклад, думаю над форматом автокав'ярень. Якщо прийде толковий хлопець з палаючими очима і скаже: «Я готовий взяти цей напрямок і рулити ним як керуючий партнер», - я тільки за. Бо бізнес роблять саме такі - голодні до результату.

‍