Дар'я Сиридченко, 44 років

Про себе

Мене звати Дар’я Сиридченко і сьогодні я - підприємиця у сфері fashion-виробництва та суміжних сервісів. Я будую бізнес на поєднанні ремесла, системного менеджменту й усвідомленого підходу до рішень. Живу в Києві, однак працюю з міжнародним фокусом: крім України, розвиваю активності в ОАЕ та співпрацюю з європейськими ринками. Мій професійний шлях почався дуже рано. Я працювала з дитинства, допомагала мамі, поєднувала роботу з навчанням і від самого початку шукала спосіб самостійно рухатися до власних цілей. Саме цей досвід сформував у мені відповідальність, самостійність і внутрішню опору, які згодом стали фундаментом для бізнесу. Мода завжди була в центрі моїх інтересів. Я навчалася на економічному факультеті, проте паралельно створювала речі для себе та експериментувала з ідеєю власного бренду. З часом я чесно усвідомила: мене найбільше захоплює «внутрішня кухня» fashion-бізнесу - процеси створення, розробки та виробництва. Саме цей інтерес став точкою росту: спочатку з’явилися перші клієнти на послуги, а згодом - Siri Factory, виробництво повного циклу для українських брендів у преміум-сегменті. Після початку повномасштабної війни я побачила новий стратегічний вектор розвитку. Українські бренди почали активніше виходити на зовнішні ринки, і ми доповнили нашу діяльність міжнародними сервісами та експертизою для масштабування бізнесу за кордоном. Окреме місце у моєму підході до підприємництва займає тема жіночого лідерства. Я переконана: жінки-підприємниці не слабші й не менш ефективні - ми просто інші. Наш шлях будується не через надрив і постійне змагання, а через стан, усвідомленість і внутрішню опору. Я вірю, що жіноча природа - це сила, а не обмеження, і саме прийняття цієї різниці дозволяє будувати стабільний, прибутковий і водночас екологічний бізнес. Сьогодні я свідомо рухаюся зсередини - прислухаючись до себе, своїх відчуттів і справжніх бажань. Я не підтримую ідею «тягнути все на собі» й переконана в цінності партнерства, комунікації та довіри до людей. Уміння просити про допомогу, будувати здорові взаємини й створювати сильне оточення стало для мене одним із ключових професійних і особистих уроків. Для мене щастя - це свобода бути собою і жити в балансі між різними ролями: підприємиці, жінки, мами, доньки, подруги. Це стан, у якому однаково комфортно і в робочі будні, і у вихідні, коли робота, розвиток і життя не конфліктують між собою, а доповнюють одне одного. Я вірю, що саме внутрішній стан визначає якість рішень, бізнесу й життя загалом.

Як прийшла ідея бізнесу?

Ідея Siri Factory народилася з мого бажання не просто «створити бренд», а бути всередині процесу створення продукту. Я починала з власних експериментів у fashion і досить швидко зрозуміла, що мені значно цікавіше вибудовувати виробництво та сервіс для інших брендів - від ескізу до готового виробу й серійних тиражів. Після 2022 року з’явився новий запит: бренди почали цікавитися присутністю за кордоном. Ми протестували активності в Дубаї - поп-апи, події, локальні інтеграції - і побачили реальний попит. Так з’явився Fashiongate як окремий напрям, що допомагає брендам виходити на нові ринки. UMCU я сприймаю як творчу «віддушину» - проєкт, що базується на накопиченому досвіді, але дозволяє працювати з ідеями більш експериментально.

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

Мій фундамент - це глибока цікавість до сфери, цілеспрямованість, рішучість і сміливість діяти, навіть коли ти ще не до кінця усвідомлюєш масштаб складності. На старті мною керували інтерес і відчуття «гри», а вже згодом з’явилися аналітика, управління, робота з командою та побудова процесів. Окремо я виділяю навичку звертатися по допомогу. Дозволити собі не знати всього, але чітко розуміти, що саме потрібно і хто може це закрити, - одна з ключових точок росту для мене як для керівниці.

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

Перший виклик - відсутність управлінських меж у роботі з командою. На старті я сприймала команду як родину: без ієрархії, без правил, із повним зануренням у процеси. Коли бізнес почав вимагати системності, це зіграло проти мене. Команда з 4–5 людей фактично розпалася у піковий період замовлень, і мені довелося в дуже стислі строки вибудовувати нову модель роботи та відновлювати операційний контур. Другий виклик - фінанси й відсутність аналітики. Я довго рухалася інтуїтивно: без чітких прорахунків і калькуляцій. Це призводило до касових розривів, збиткових проектів і відчуття постійної зайнятості без фінансового результату. Третій виклик - самотність у підприємництві. У моєму близькому оточенні не було підприємців, не було з ким звіряти рішення, і за цей досвід я часто «платила» грошима. У нових напрямках - Fashiongate та UNE SEULE - виклик інший: я стала обережнішою і часом застрягаю в аналізі та перфекціонізмі. Там, де раніше я просто діяла й швидко вчилася на помилках, сьогодні можу занадто довго допрацьовувати концепцію.

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

Найвідчутніші кризи для бізнесу - це ковід і війна. До жодної з них ми не були готові. Мій спосіб проходження криз - не панічно змінювати напрям, а запускати внутрішній мотор: продовжувати робити те, що можливо прямо зараз. Під час ковіду ми підключилися до пошиття масок і захисних виробів. Під час війни було складніше через виїзд частини команди; цей період збігся і з моїми особистими обставинами - вагітністю на початку повномасштабного вторгнення. Я дозволяю собі короткий час на емоції, після чого збираюся і дивлюся, що саме підсвічує ситуація та як її можна використати для команди й бізнесу. Мій головний висновок: криза - це завжди точка переходу. Якщо не зупинятися, вихід із неї часто робить бізнес сильнішим, ніж він був до.

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

Найбільший ріст дала зміна моєї ролі як керівниці. Я перестала намагатися бути тією, хто «знає все». Дозволила собі не знати, почала ставити запитання, делегувати, передавати відповідальність команді та залучати профільних спеціалістів і експертів. Друга складова росту - якісніше оточення. З’явилася можливість радитися, звіряти рішення й не рухатися навмання.

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Найцінніша помилка - сліпа довіра та відсутність меж. Я плутала вихід з операційної діяльності з передачею повного доступу до інформації та управління. У певний момент кілька операційних менеджерів забрали частину клієнтів і команди та створили схожий бізнес. Це було болісно: фактично половина бізнесу пішла. Сьогодні я вибудовую систему інакше: чітке розмежування доступів, відповідальність, дисципліна, юридичні рамки. Великий бізнес неможливо будувати на наївності - себе потрібно захищати з усіх боків.