Максим Смовж, 41 рік

«Якби ми з нашими мізками народилися в Америці, сиділи б у теплому офісі на Уолл-стріт. А так - бери лопату і копай» - цю фразу одного разу сказав мій партнер, і з того часу вона стала моєю робочою мантрою. У ній вся правда про мій шлях.

Я - Максим Смовж, емігрант із Мінська, який 20+ років тому виграв грін-карту, приїхав до Філадельфії та побудував «несексуальний», але високорентабельний сервіс з обслуговування стільникових вишок - Northeast Union Inc.

Я пройшов шлях від нижчої ланки працівників з обслуговування супутникових тарілок до рітейлу, ресторану та девелопменту - часто помилявся, іноді втрачав гроші, але завжди заробляв на основному бізнесі, щоб дозволити собі експерименти.

Сьогодні я підприємець із операційною дисципліною, простими правилами гри та інвестиційною стратегією, яка купує час наперед. Я свідомо вибираю свободу як головну валюту, менторствую підприємців та чесно говорю про те, як «брудна» робота створює чистий капітал.

Якщо вам близькі прагматичні рішення без ілюзій, нам точно є про що поговорити. Я ніколи не гнався за гарними галузями. Навпаки, я заходив у ті ніші, куди мало хто хоче йти. Лазити взимку обмерзлими вежами в Айові - це не картинка з інстаграма. Але саме тому там гарна маржа та прозора економіка. «Три посередні монтажники-альпіністи на пікап траку генерували більше обороту на рік ніж ресторан з 16 працівниками і при цьому ще й прибуток був, на відміну від ресторану» Цей контраст мене добре навчив - ринок платить за те, що мало хто хоче робити. На піку у мене працювало 15 бригад, сьогодні близько п'яти. Модель проста, але без рожевих окулярів: швидкий онбординг, сувора безпека, перші зміни - «на землі», а далі підйом на вежі за рішенням бригадира. Плинність кадрів шалена, конкуренція жорстка, але попит стабільний. Є парадокс, який я добре відчув за роки життя у США: у «брудних» сферах ти не конкуруєш із людьми, до яких звик в університеті. ти конкуруєш з тими, кого до університету не взяли. І в цій конкуренції легко виграєш. 

Ми з партнером свідомо робили ставку на мотивованих емігрантів із гарною освітою, але без мови та знання ринку - «хороших людей для поганої роботи». Це давало нам перевагу у швидкості, дисципліні та якості. Мій погляд на гроші простий і холодний. Я вважаю, що успіх це не те, скільки ти заробляєш у піку, а скільки років ти зможеш прожити на своєму рівні, якщо дохід припиниться вже завтра.

Тому моя головна мета – не Ferrari чи яхта, а капітал, який дає свободу не залежати від операційної діяльності. «Базова стратегія - проста: відкладати системно та інвестувати пасивно у широкий ринок» S&P 500 я називаю своєю «інструкцією користувача до життя»: 10–12% у середньому річних на довгій дистанції плюс реінвестування відсотків робить свою справу. Є приклад, який часто показую своїм учням, котрим виступаю ментором: краще 20 років вкладати по $1000 на місяць, ніж витрачати їх на «залізо та блиск». У результаті ви отримуєте приблизно мільйон, з яких $240 000 - ваші гроші, а все інше результат компаундингу.

І найважливіше – це психологія спокою. Одна довгострокова стратегія знімає щоденну істерію "купити/продати". Я не намагаюся вгадати сонячне літо та купити акції сонцезахисних окулярів та продати акул виробництва парасольок Я просто володію всім ринком і сплю спокійно. Колись ми з партнером опинилися на дивному етапі дорослішання. Ми подивилися на всі наші бізнеси та запитали себе: «Навіщо нам усе це?» Я зосередився на одному напрямку. Чесно кажучи, галузь поступово вмирає, але мені вже вистачає. Я не хочу завантажувати себе новими компаніями, я нарешті дозволив собі жити. Скульптура, подорожі, навчання, TED-виступи, політ на парамотор над пірамідами Гізи, виставки в Майамі.

У Києві мене знають як «американського скульптора». Гроші працюють – час належить мені. Чому моя історія не про везіння? Бо моя історія – про системність. Про непомітні, але необхідні ринку послуги. Про маленькі ставки на нові ідеї. Про жорсткі правила виходу. Про чесність у грошах. Про прості інвестиції на довгу дистанцію. Про регулярне «ментальне техобслуговування». І головне – про право вибору. Працювати чи творити. Їхати на об'єкт або летіти над пустелею. Коли гроші перестають бути проблемою, постає складніше завдання - заповнити час змістом. Я вибираю вчитися: танці, музика, сцена, 1:1-менторство.

"Я купив собі час - і тепер щодня вирішую, як цікаво його прожити"

Як прийшла ідея бізнесу?

Через особистий шлях від робітника до підприємця, робота в нішах, куди не хочуть йти місцеві

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

1. Практичні навички «з найнижчої ланки»
2. Готовність виконувати будь-яку роботу
3. Системне мислення
4. Вміння працювати з людьми

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

1. Відсутність досвіду, якщо є мудрий ментор – використовуйте його на 100%
2. Висока плинність кадрів
3. Жорстка конкуренція

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

За рахунок стабільного основного бізнесу мали можливість пробувати інші ніші, і у разі провалу спокійно закривали неприбуткові бізнеси.

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

1. Фокус на одному прибутковому напрямку
2. Масштабування через бригади
3. Відмова від збиткових «іграшок»

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Інвестиції у будівельний проект, який виявився збитковим. Зробив висновки – хочеш спробувати щось нове, вкладайся спершу щонайменше. Спрацює – круто, ні – втрати будуть мінімальними.