Про себе

Мене звати Дмитро Корельский - я підприємець у сфері розробки програмного забезпечення. Сьогодні я будую компанію Sailrow і керую командою з 40 фахівців. Мій шлях у бізнес почався з найму: я працював у великих компаніях, професійно зростав і з часом дійшов до ролі тімліда та лідера команд. Водночас дедалі сильніше відчував обмеження - брак простору для реалізації власного бачення, передачі досвіду й ухвалення рішень так, як вважав правильним. Програмування було частиною мого життя з дитинства. Із п’яти років я говорив, що стану програмістом, і зрештою ним став. Згодом з’явилося прагнення реалізувати накопичений досвід у власних правилах гри - так я прийшов до підприємництва. Перехід із «теплого місця» зі стабільною зарплатою до власного бізнесу був страшним, але усвідомленим. Для мене це було рішення відмовитися від кар’єри у великих корпораціях на користь побудови власної справи. Я не ідеалізую цей шлях. Мотивація «зробити все правильно» часто стикається з реальністю, у якій плани ламаються об факти. Проте саме ці виклики й формують підприємця. Я переконався: бізнес потребує не лише віри в успіх, а й готовності продумувати найгірші сценарії - мати план дій навіть на випадок повної невдачі. Це не про страх, а про внутрішню стійкість і здатність рухатися вперед за будь-яких умов. Окремий важливий урок - вміння відпускати. Інколи для зростання потрібно відмовитися від звичних речей: розпрощатися з клієнтами, з якими складно працювати, або з процесами, що більше не масштабуються. У моєму досвіді саме такі рішення не раз ставали точками росту - звільняли місце для нових можливостей, людей і результатів. Сьогодні я задоволений тим, де перебуваю. Я вважаю свій шлях правильним і не хотів би його змінювати. Якщо й давати собі пораду в минулому, то вона була б простою: не зупинятися й пам’ятати, що навіть у складні моменти все може скластися краще, ніж очікуєш. Життя постійно змінюється, і ці зміни не обов’язково несуть загрозу - часто вони відкривають нові, неочікувані можливості. Навіть втрачаючи щось важливе, за умови внутрішньої сили можна згодом повернути значно більше. Для мене щастя - це жити своє життя. А свобода - мати можливість проживати його так, як я вважаю за потрібне.

Як прийшла ідея бізнесу?

Ідея народилася з внутрішньої потреби мати власне середовище - простір, у якому я можу передавати досвід і будувати процеси так, як вважаю правильним. Під час ковідного періоду, ще працюючи у великій компанії й уже не їздячи до офісу, я орендував приміщення та взяв двох стажерів. Це були просто люди, яким я давав завдання і з якими працював без будь-якої формалізації. На той момент це не задумувалося як компанія чи бізнес. Радше як спосіб реалізувати власний підхід і систематизувати накопичені знання. З часом ця ініціатива природно переросла у бізнес: по суті, я продовжив робити те саме, що робив багато років до цього, але вже в іншому форматі - з власною відповідальністю, ризиком і свободою ухвалювати рішення.

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

Фундаментом стали комунікація та здатність глибоко розуміти потреби людей - як клієнтів, так і команди. Значна частина наших проєктів з’являється і тримається саме тому, що ми беремося за задачі, від яких інші відмовляються. Для когось вони здаються надто складними, для когось - занадто невизначеними, через що одразу закладаються надмірні бюджети. Я ж бачу, як ці проекти можна реалізувати, вмію знайти спільну мову з клієнтом і вибудувати довіру. Саме на цьому перетині - розуміння задачі й ефективної комунікації - і народжуються робочі рішення. Друга ключова опора - це стресостійкість і толерантність до невизначеності та ризику. Це не абстрактні якості, а щоденна практика: уміння ухвалювати рішення в умовах, коли немає гарантованого «завтра».

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

Перший і найсильніший виклик - війна. Компанія була зареєстрована 10 лютого 2022 року, і буквально за лічені дні реальність кардинально змінилася. Був момент, коли здавалося, що бізнес може просто не пережити цей етап. Другий виклик - партнерство, яке не витримало реальності. На початку повномасштабної війни з’явився партнер, однак ближче до кінця року ми розійшлися. Компанія ще не встигла стабільно налаштуватися, а очікування партнера щодо швидкого масштабування виявилися завищеними. Третій виклик - надзвичайно складний клієнт. Проект був важким у всіх сенсах, але ми його завершили. Цей досвід значною мірою сформував нас як команду і вплинув на те, якими ми є сьогодні.

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

Найважчим для мене був перший рік існування компанії. Усі наступні кризи мали радше «будівельний» характер: вибудова процесів, координація, підвищення стійкості операційної роботи. Окремий і постійний виклик - воєнний контекст. Відсутність стабільності, зруйновані графіки, повністю віддалена команда - усе це ускладнює управління, і багато рішень доводиться ухвалювати в ручному режимі. Українські замовники зазвичай розуміють ситуацію і можуть піти назустріч. Європейські партнери співчувають, але зобов'язання потрібно виконувати чітко в зазначені терміни.

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

Найсильніший вплив на ріст компанії мало рішення звільнити цілий відділ з восьми людей. Це було надзвичайно складне рішення, але в довгостроковій перспективі воно виявилося правильним і корисним для подальшого розвитку. З цього досвіду я сформулював для себе важливий принцип: інколи, щоб вирости, потрібно щось відпустити. Це можуть бути люди, клієнт або навіть напрям, який фінансово виглядає привабливим, але створює надмірну складність. Простір має звільнятися - лише тоді з’являється можливість для наступного кроку вперед.

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Не можу виокремити якусь одну помилку до прикладу бо вважаю, що всі помилки корисні власним досвідом.