Розділ 1: Про себе. Досьє.
«Найбільш кардинальною зміною для мене став перехід у 2012 році з корпоративного сектору у власний бізнес. Усе інше щось покращувало, підсилювало чи змінювало, але саме це рішення стало справжнім фазовим переходом і повністю змінило моє життя. »
Фоменко В’ячеслав
Інсайти із закритих зустрічей та історії учасників - у нашому Telegram-каналі.
Написати в ТелеграмРозділ 2. Про бізнес. Досьє.
Розділ 3: Біографія.
Сьогодні я підприємець у сфері міжнародної нерухомості. Розвиваю агенцію закордонної нерухомості Hayat Estate та девелоперський напрямок Hayat Development. Але мій шлях починався зовсім в іншому середовищі — у корпоративному світі. Я працював на телебаченні, потім у банківській сфері, і саме тоді отримав перший практичний досвід роботи з нерухомістю як з інвестиційним інструментом: купівля, продаж, ремонти, робота з документами.
У певний момент я зрозумів, що більше не хочу залишатися в корпоративному секторі. Хотілося більшої свободи, масштабу й можливості створювати щось своє. Саме тоді я почав глибше занурюватися в міжнародну нерухомість. Мене захопила сама ідея: виявилося, що за вартість звичайної квартири в Києві можна придбати якісну нерухомість біля моря, з інфраструктурою, сервісом і зовсім іншим рівнем життя. Для мене це стало точкою, де поєдналися одразу два інтереси — інвестиції та бізнес.
Від самого початку я намагався будувати бізнес не так, як це зазвичай прийнято в нашій сфері. Я постійно тестую нові ринки, вивчаю нові гіпотези й особисто інвестую в ті проєкти, які ми пропонуємо клієнтам. У мене є інвестиції в нерухомість у восьми країнах, і майже в кожній країні, де ми працюємо, я також є інвестором. Для мене це принципова позиція. Я хочу сам проходити шлях клієнта, розуміти всі процеси з середини й тримати руку на пульсі ринку.
Ми ніколи не будували свою роботу лише навколо разових угод. Наш підхід — це довгострокові відносини з клієнтами. Ми допомагаємо людям вибудовувати інвестиційні стратегії через нерухомість: правильно заходити в актив, розуміти перспективу, планувати дохід від оренди чи перепродажу, формувати довгострокове бачення управління капіталом.
За ці роки в мене сформувалися й чіткі внутрішні принципи. Я ніколи не піду проти них навіть заради гарантованого фінансового результату. У моєму житті був кейс, коли можна було дуже швидко заробити близько мільйона євро. Але для цього потрібно було продавати об’єкт, у якому я не був упевнений як інвестор. Я розумів, що людина може втратити кошти або, щонайменше, не отримати очікуваного результату. І я навіть не став розглядати цю можливість. Для мене важливо не просто заробити, а зберегти внутрішню чесність перед собою та клієнтами.
З роками я також навчився цінувати власний спокій і комфорт у роботі. Я можу відмовитися навіть від дуже вигідного партнерства чи великого клієнта, якщо бачу, що взаємодія буде токсичною або руйнівною. Пам’ятаю ситуацію, коли в день підписання угоди щодо девелоперського проєкту потенційний партнер настільки ускладнював процес, що я просто вирішив відмовитися від співпраці та самостійно викупити його частку. У той момент я чітко зрозумів: гроші — це важливий ресурс, але далеко не єдиний. Я не готовий жертвувати своїми принципами, нервами чи внутрішнім балансом лише заради більшого прибутку.
Якщо порівнювати себе у 2012 році й зараз, то мені здається, що змінилося майже все. Підхід до людей, до команди, до партнерств, до найму, до клієнтів, до ризиків, до масштабування бізнесу. За цей час я отримав величезну кількість досвіду й навчився набагато краще розуміти, як працює бізнес і ринки інвестицій.
Одне з найважливіших усвідомлень — власник не повинен бути найрозумнішою людиною в кімнаті. Ідеальна ситуація для мене — коли команда збирається для вирішення складного питання, а кожен із присутніх є сильнішим за мене у своїй зоні компетенції. У якийсь момент я зрозумів, що сам став «вузьким горлом» у бізнесі. І тоді прийшло розуміння: масштабування — це не просто збільшити кількість менеджерів чи процесів у кілька разів. На кожному новому етапі потрібні інші підходи, інша модель управління й інше мислення.
Бізнес, безумовно, багато чого дав мені, але й дещо забрав. Насамперед — час. Багато людей починають власну справу з думкою, що отримають більше свободи й можливість самостійно керувати своїм життям. Але в реальності на перших етапах або в періоди активного росту бізнес займає практично весь твій час. Ти працюєш у вихідні, вечорами, вночі, а відпустка стає радше мрією, ніж реальністю. Рівень відповідальності зростає в рази.
Також були ситуації, коли через бізнес змінювалися або завершувалися певні стосунки з людьми. Іноді дружба й робота виявлялися несумісними. Але водночас я не можу сказати, що про щось по—справжньому шкодую — усе це стало частиною мого шляху та досвіду.
Якщо говорити про поради підприємцям—початківцям, то найперше питання, яке варто собі поставити: чи дійсно ти хочеш бути підприємцем? Сьогодні підприємництво часто романтизують і ставлять на п’єдестал. Але насправді є багато сильних СЕО, експертів і спеціалістів, які живуть значно комфортніше та заробляють більше, ніж середній підприємець. Тому дуже важливо чесно зрозуміти, чи це справді твоє.
Якщо відповідь «так», тоді потрібно знайти те, до чого в тебе є справжній хист і внутрішній інтерес. Це має бути справа, якою ти готовий займатися щодня навіть тоді, коли результат і гроші не приходять одразу. І ще одне — потрібно запастися терпінням. У бізнесі не існує гарантованих сценаріїв: щось може вистрілити швидко, а щось може не спрацювати взагалі.
Мені самому вдалося побудувати бізнес лише тоді, коли я, образно кажучи, «спалив кораблі». Коли вже не залишилося запасних варіантів і можливості відступити. Саме в такі моменти людина часто стає максимально сфокусованою та ефективною. І, мабуть, фокус — це одна з найважливіших якостей у бізнесі.
Окремо для мене важлива тема батьківства. У мене є син, і я ніколи не буду нав’язувати йому, ким він має бути. Якщо він захоче займатися бізнесом — я зможу допомогти порадою й досвідом. Якщо обере інший шлях — також підтримаю. Я не вірю в історії, де батьки мають визначати долю дитини. Кожна людина повинна пройти свій власний шлях і самостійно зрозуміти, чого вона хоче від життя.
Перший досвід з нерухомістю в мене з’явився ще під час роботи в банку, приблизно у 2007 році. В Україні я купував і продавав нерухомість, робив ремонти, займався документами. Спочатку це був радше інвестиційний інтерес — я шукав, куди можна вкладати вільні кошти й заробляти на цьому.
У 2012 році в мене почався глобальний пошук нового напряму. Я вже не хотів працювати в банку й думав, чим займатися далі. Сильне враження на мене справила виставка закордонної нерухомості. Там були об’єкти зовсім іншого рівня й якості. За ціну звичайної хрущовки на Борщагівці можна було придбати апартаменти на узбережжі Середземного моря — з басейном, тренажерним залом, боулінгом і ремонтом.
Саме це мене надихнуло. Я зацікавився і як інвестор, і як підприємець. Коли почав шукати, де найкраще реалізувати свої навички, зрозумів, що цей напрям мені найбільш близький. Я заглибився в тему, вивчив ринок, кілька разів поїхав в Туреччину, усе подивився на місці й почав працювати в цій сфері.
Тоді для мене стояли два ключові питання: куди інвестувати й яким бізнесом займатися. І саме цей напрям став відповіддю одразу на обидва питання.
Насамперед — наполегливість. На старті я витратив просто шалену кількість часу та енергії. Багато друзів і знайомих згодом зізнавалися, що не вірили, що в мене це вийде.
Друге — готовність імпровізувати, змінюватися, тестувати різні гіпотези. Відкритість до змін, провалів і невдач — це частина шляху.
Третє — стресостійкість. У бізнесі дуже багато стресу, і часто його потрібно просто витримати. Тому для мене ключовими якостями стали наполегливість, стресостійкість і готовність постійно тестувати нові підходи.
На початку взагалі нічого не виходило. Не було розуміння, як шукати клієнтів, як вибудовувати процеси, як усе має працювати.
З забудовниками я досить швидко навчився домовлятися, але головним викликом була власна некомпетентність. У мене не було жодного досвіду чи чіткого розуміння, як будувати цей бізнес. Усе робилося інтуїтивно.
Якби я починав зараз, то багато речей зробив би інакше. Але не факт, що результат був би кращим. Тоді ентузіазм повністю перекривав нестачу досвіду й інформації.
Я взагалі вважаю, що ентузіазм — одна з найважливіших якостей підприємця. Він може компенсувати відсутність досвіду, знань і розуміння. Впертість, впевненість у собі та ентузіазм — це фундамент підприємництва.
Найбільша криза для мене була пов’язана з партнерськими відносинами під час будівництва першого девелоперського проєкту. Один із партнерів, фактично, привласнив значну частину грошей. Через це було дуже складно завершити будівництво.
Друга велика криза — падіння турецького ринку нерухомості в 2023му році, який був для нас основним. Нам довелося швидко переорієнтовуватися на інші ринки, змінювати бізнес—модель, підходи й концепцію роботи.
Найефективнішим рішенням став перехід у девелопмент або, точніше, повернення до нього. Перший проєкт ми будували у 2016–2018 роках, і після нього в мене було сильне розчарування. Через проблеми з партнерами та фінансові втрати я не хотів більше повертатися в цей напрям.
Але у 2021 році я вирішив спробувати ще раз — уже з іншою моделлю та новими партнерами. Тоді я вагався, заходити в один проєкт чи в інший. У результаті зайшов у два й вгадав з обома. Після цього почав масштабувати цей напрям.
Саме повноцінний перехід у девелопмент дав мені найбільш відчутний фінансовий результат.
Іноді я довіряв людям без жодних підстав. І це стосується багатьох ситуацій у моєму житті.
Були випадки, коли я роками працював із людьми, повністю їм довіряв, але з часом вони змінювалися. Кілька разів я не помічав цих змін і через це дуже серйозно втрачав — і в партнерствах, і у взаємодії зі співробітниками.
Тому одна з найбільших помилок у моєму житті — надмірна довіра без перевірки фактів і цифр. Особливо це проявилося в перших будівельних проєктах, де багато процесів були побудовані саме на довірі.
У моєму дитинстві був період різних фінансових схем і пірамід. Я вклав 8 гривень у одну таку історію, де кошти щотижня подвоювалися. У підсумку приблизно за сім тижнів я забрав звідти близько 1000 гривень, що на той момент було приблизно 500 доларів.
Найцікавіше, що через два дні після цього схема повністю завалилася. Вийшло так, що я вчасно зайшов і вчасно вийшов. І більше цей трюк не повторював.
У 18 років я пішов працювати на телебачення в Донецьку. Це був канал «Київська Русь Телебачення». Я працював режисером монтажу: монтував новини, передачі та відеоряд. Саме там, мабуть, і заробив свою першу тисячу доларів.
У 2007–2008 роках, паралельно з роботою в банку, я по вихідних купував будинки в Чернігівській області, робив невеликі ремонти й перепродував їх. Заробіток із цих угод був у рази більший за мою зарплату в банку.
Після відкриття бізнесу у 2012 році вже у 2013–2014 роках я вийшов на рівень 100 тисяч доларів як накопичений результат кількох вдалих місяців. Це ще не був стабільний щомісячний дохід, але саме тоді я вперше побачив такі цифри.
Перший мільйон я заробив у девелопменті. Найсильніше це проявилося у 2021 році, коли девелоперський напрям почав швидко масштабуватися. Частково це був результат роботи попередніх років, а частково — потужний ривок саме у 2021—му.
Розділ 4: Чим я можу корисний? Досвід, яким ви можете поділитись.
Мені часто кажуть, що я себе недооцінюю. Насправді я можу бути корисним у багатьох питаннях.
Передусім — у сфері інвестицій, нерухомості, ведення бізнесу за кордоном і девелопменту. Також у мене є сильна база в продажах і перемовинах.
Однією з моїх ключових сильних сторін я вважаю комунікацію: вміння домовлятися, знаходити компроміси й працювати зі складними клієнтами, девелоперами та підрядниками.
Насамперед я б сказав, що бізнес не завжди потрібно систематизувати. Важливо розуміти, коли саме це потрібно робити.
У мене був період дуже активного росту у 2021–2022 роках, коли бізнес виріс у 15 разів за два роки. Саме тоді постало питання систематизації. Я проходив тренінги, багато читав і поступово сформував для себе розуміння, як має виглядати команда топ менеджменту, хто за що відповідає та як будувати структуру компанії.
Але були й інші періоди, коли я бачив, що структура стала надто великою для поточних задач, і її потрібно скорочувати.
Тому систематизація — це не самоціль. Треба чітко розуміти, навіщо ти це робиш і на якому етапі розвитку перебуває бізнес.
Це красиве питання, але все дуже залежить від сфери та ринку. Якби можна було стабільно зростати у два рази щороку, це було б ідеально.
Ринок дуже сильно впливає на темпи росту. Часто компанія може рости лише настільки, наскільки дозволяє сам ринок.
Якщо говорити про практику, то важливо постійно перебувати в пошуку нових можливостей і проводити R&D—аналіз. Ми, наприклад, виходили на нові ринки, запускали нові послуги, тестували додаткові офери для вже наявної аудиторії.
Але тут важливий баланс. З одного боку, потрібно тримати фокус на тому, що вже працює, і вкладати туди основну енергію. З іншого — постійно дивитися навколо й шукати нові точки росту. Іноді нові можливості буквально лежать на поверхні.
Розділ 5: Цінність клубу
