Інга Кординовська, 34 років

Про себе

Мене звати Інга Кординовська і сьогодні я - підприємиця у сфері юридичного та антикризового консалтингу. У певний момент свого професійного шляху я дуже чітко відчула, що роль «людини-виконавця» стала для мене за тісною. Мені хотілося бути не просто тим, хто реалізує чужі рішення, а тим, хто їх створює. Я не пішла з юриспруденції - це справа по любові, а не по розрахунку. Водночас я усвідомлено перейшла по інший бік барикад, щоб будувати власну компанію як простір, у якому можна реалізовувати здібності на повну. Мені близький стиль життя підприємця: постійна турбулентність, складні рішення, хаос і форс-мажори. Те, що для багатьох є моральним виснаженням, для мене - природний режим існування. Водночас я чітко розрізняю масштабування заради цифр і масштабування заради якості. У юридичному консалтингу я свідомо тримаю фокус на глибині, нестандартних рішеннях і змісті, а інші масштаби планую реалізовувати в інших сферах. Окрема важлива тема для мене - жіноче підприємництво. Я працюю в дуже «чоловічій» галузі й на власному досвіді переконалася: шлях жінки в бізнесі майже завжди інший. Я пробувала діяти класичними чоловічими методами, але швидко зрозуміла, що це суперечить моїй природі. Моє тіло і внутрішній стан одразу давали сигнал, що цей шлях - не мій. І з часом я усвідомила головне: жінкам майже ніхто не продає ідею, що, залишаючись собою, можна бути успішною. Натомість навколо багато програм і концепцій, які або транслюють чоловічі інструменти, або нав’язують протилежну крайність - що бізнес нібито «не жіноча справа». А між цими полюсами майже немає розмови про золоту середину: про бізнес так, як мені цікаво, як мені комфортно, як мені потрібно з огляду на життєві обставини, дітей, реальність. Я знаю небагато жінок-підприємиць, які дозволяють собі залишатися жінками, діяти інтуїтивно, власними методами, не ламаючи себе, і водночас досягати успіху. Це складно не стільки через сам бізнес, скільки через постійне відчуття, ніби ти «не така, як усі». На початку тут рятує лише віра в себе й усвідомлення, що цей шлях - правильний саме для тебе. З часом опорою стає власний пройдений шлях: не чужі очікування і не зовнішні авторитети, а те, що ти вже змогла зробити сама. Водночас я переконана, що в чоловіків варто вчитися. Їхньої впевненості, здатності презентувати себе, не знецінювати власну роботу й не сумніватися в собі щохвилини. Важливо переймати ці навички, не зраджуючи при цьому себе, своє відчуття і власний спосіб руху. Дивлячись уперед, я маю дуже конкретне бачення. я хочу на певний час поїхати до Аргентини, щоб професійно навчитися танцювати аргентинське танго й взяти участь у світовому чемпіонаті. Це не еміграція - без України я жити не можу! Це усвідомлений етап життя і велика особиста мрія, до якої я системно готуюся. Тому до того часу требу вибудувати бізнеси так, щоб я могла собі дозволити пожити так 2-3 роки, реалізовуючи свою іншу мрію- танцювати танго. Зокрема наразі також планую рухатись й в інші сфери, зокрема - обороннка. Оборонний напрям для мене - це не лише бізнес, а й можливість бути корисною державі. Я щиро вірю, що саме зараз в Україні народжуються потужні технології в цій сфері, і бачу в ній великий потенціал як з погляду сенсу, так і з погляду розвитку. Сьогодні моє відчуття щастя дуже просте. Закриті базові потреби.. В умовах війни це можливість прокидатися в теплій оселі, мати опалення та гарячу воду. Я справді відчуваю себе щасливою, бо маю базову безпеку. Якщо ж говорити ширше, для мене щастя - це стан внутрішнього спокою, ясності й тверезого усвідомлення себе в цьому житті. Коли є здоров’я, енергія й здатність вирішувати будь-які виклики, навіть найскладніші. Свобода для мене - це можливість жити так, як я хочу, самостійно ухвалювати рішення й нести за них відповідальність. Я хочу відповідати саме за ті рішення, які приймаю сама, а не за ті, що нав’язані ззовні. У цьому для мене й полягає справжня свобода.

Як прийшла ідея бізнесу?

Ідея власного бізнесу сформувалася на перетині двох чинників. По-перше, я шість років працювала в компанії у нішевій сфері морського права, досягла високих професійних результатів і в певний момент зрозуміла, що мені стало тісно залишатися лише в межах цієї ніші. По-друге, мій тодішній керівник ухвалив рішення вийти з юридичного бізнесу, перейти в ІТ та фактично закрити компанію. Він хотів завершити цей етап, а я — навпаки, продовжити справу й розвивати її у власному форматі. Важливим було й внутрішнє прагнення змінити роль: перейти від найму та виконання до створення і відповідальності за власні рішення. Моє тіло теж «підсвічувало», що я виросла з попереднього професійного «костюма»: я почала хворіти, і це стало додатковим сигналом, що час збільшувати масштаб і рухатися далі.

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

Насамперед — резильєнтність, цілеспрямованість, здатність мислити стратегічно, а також креативність у пошуку рішень у складних і нестандартних ситуаціях.

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

На старті бізнесу я зіткнулася з кількома серйозними викликами. Першим став COVID-19, який розпочався майже одразу після запуску компанії. Це був період повної невизначеності — без розуміння, куди рухатися і як ухвалювати рішення. Другим викликом стало паралельне навчання: одночасно з відкриттям бізнесу я вступила на стаціонар до закладу вищої освіти, здобуваючи другу освіту. Це вимагало колосальних ресурсів часу й енергії. Третім викликом стала війна.

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

Найважчою кризою став початок повномасштабної війни. На той момент я перебувала в Одесі й не виїжджала з міста, частина команди залишалася в Херсоні та опинилася в окупації. Водночас потрібно було продовжувати роботу, адже стояло питання виплати заробітних плат, тоді як клієнтів майже не було: Київ фактично не працював у перші місяці, Одеса — тим більше. Ми втрималися завдяки тому, що завжди працювали по всій Україні. У перші місяці нас підтримали клієнти зі Львова, де економічна активність зберігалася. Окрім цього також багато працювали pro bono в той час. Бо я тоді з знайомими відкрила гуманітарний волонтерський центр, який ми супроводжували юридично як компанія. Крім того, наша команда фактично безкоштовно консультувала благодійні фонди та митниці з питань ввезення гуманітарної допомоги — законодавство змінювалося ледве не щодня, фури затримувалися, всі перебували в стані паніки, і все це треба було розрулювати на митницях країни. Ця робота була надзвичайно виснажливою, але саме вона дала команді внутрішню опору й сенс, який не дозволив «розклеїтися», зокрема людям, що перебували в окупації. Гіршого періоду в бізнесі в мене не було, і не думаю, що колись буде.

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

Найбільший поштовх для росту компанії дало рішення закінчити бізнес-школу УКУ. Юридичний бекграунд у мене був сильний, але після запуску бізнесу я опинилася в нових ролях, де бракувало управлінських і менеджерських компетенцій. Ці навички можна було б здобувати шляхом помилок, однак навчання дозволило уникнути багатьох з них і суттєво скоротити шлях розвитку.

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Це не зовсім моя помилка, але радше суду. Але вона навчила мене найбільше. Ми п’ять років вели справу, пройшли всі інстанції й були праві по суті, однак у Верховному Суді нам вказали на «неправильну підсудність» - це означало, що нібито ми помилились судом, який мав розглядати справу.. Це стало серйозним шоком, адже існувала усталена судова практика й відповідні роз’яснення, що ми діяли вірно, але нас всеодно відправили почати все заново в новому суді.Фактично довелося починати все спочатку — знову роки процесу. Проте саме ця, на перший погляд, фатальна помилка стала нашим ключем до виконання рішення. У суді, де ми розпочали все заново, існував спеціальний механізм контролю за виконанням судових рішень, якого не було в інших судах у подібних спорах з міськими радами. Саме завдяки цьому механізму мені вдалося змусити одіозних суб’єктів виконати рішення в повному обсязі. Це вперше в історії Одеська міська рада виконала рішення в такого роду справах за всі роки незалежності. Після цього я значно спокійніше й філософськи ставлюся до помилок державних органів: якщо щось не спрацювало тут, значить, у іншому місці це дасть результат.