Юридичний консалтинг, танго в Аргентині і оборонний напрям
Мене звати Інга Кординовська і сьогодні я - підприємиця у сфері юридичного та антикризового консалтингу.
У певний момент свого професійного шляху я дуже чітко відчула, що роль «людини-виконавця» стала для мене за тісною. Мені хотілося бути не просто тим, хто реалізує чужі рішення, а тим, хто їх створює. Я не пішла з юриспруденції - це справа по любові, а не по розрахунку. Водночас я усвідомлено перейшла по інший бік барикад, щоб будувати власну компанію як простір, у якому можна реалізовувати здібності на повну.
Мені близький стиль життя підприємця: постійна турбулентність, складні рішення, хаос і форс-мажори. Те, що для багатьох є моральним виснаженням, для мене - природний режим існування. Водночас я чітко розрізняю масштабування заради цифр і масштабування заради якості. У юридичному консалтингу я свідомо тримаю фокус на глибині, нестандартних рішеннях і змісті, а інші масштаби планую реалізовувати в інших сферах.
Окрема важлива тема для мене - жіноче підприємництво. Я працюю в дуже «чоловічій» галузі й на власному досвіді переконалася: шлях жінки в бізнесі майже завжди інший. Я пробувала діяти класичними чоловічими методами, але швидко зрозуміла, що це суперечить моїй природі. Моє тіло і внутрішній стан одразу давали сигнал, що цей шлях - не мій. І з часом я усвідомила головне: жінкам майже ніхто не продає ідею, що, залишаючись собою, можна бути успішною. Натомість навколо багато програм і концепцій, які або транслюють чоловічі інструменти, або нав’язують протилежну крайність - що бізнес нібито «не жіноча справа».
А між цими полюсами майже немає розмови про золоту середину: про бізнес так, як мені цікаво, як мені комфортно, як мені потрібно з огляду на життєві обставини, дітей, реальність. Я знаю небагато жінок-підприємиць, які дозволяють собі залишатися жінками, діяти інтуїтивно, власними методами, не ламаючи себе, і водночас досягати успіху.
Це складно не стільки через сам бізнес, скільки через постійне відчуття, ніби ти «не така, як усі». На початку тут рятує лише віра в себе й усвідомлення, що цей шлях - правильний саме для тебе. З часом опорою стає власний пройдений шлях: не чужі очікування і не зовнішні авторитети, а те, що ти вже змогла зробити сама. Водночас я переконана, що в чоловіків варто вчитися. Їхньої впевненості, здатності презентувати себе, не знецінювати власну роботу й не сумніватися в собі щохвилини. Важливо переймати ці навички, не зраджуючи при цьому себе, своє відчуття і власний спосіб руху. Дивлячись уперед, я маю дуже конкретне бачення. я хочу на певний час поїхати до Аргентини, щоб професійно навчитися танцювати аргентинське танго й взяти участь у світовому чемпіонаті. Це не еміграція - без України я жити не можу! Це усвідомлений етап життя і велика особиста мрія, до якої я системно готуюся.
Тому до того часу требу вибудувати бізнеси так, щоб я могла собі дозволити пожити так 2-3 роки, реалізовуючи свою іншу мрію- танцювати танго. Зокрема наразі також планую рухатись й в інші сфери, зокрема - обороннка. Оборонний напрям для мене - це не лише бізнес, а й можливість бути корисною державі.
Я щиро вірю, що саме зараз в Україні народжуються потужні технології в цій сфері, і бачу в ній великий потенціал як з погляду сенсу, так і з погляду розвитку. Сьогодні моє відчуття щастя дуже просте. Закриті базові потреби.. В умовах війни це можливість прокидатися в теплій оселі, мати опалення та гарячу воду. Я справді відчуваю себе щасливою, бо маю базову безпеку. Якщо ж говорити ширше, для мене щастя - це стан внутрішнього спокою, ясності й тверезого усвідомлення себе в цьому житті. Коли є здоров’я, енергія й здатність вирішувати будь-які виклики, навіть найскладніші.
Свобода для мене - це можливість жити так, як я хочу, самостійно ухвалювати рішення й нести за них відповідальність. Я хочу відповідати саме за ті рішення, які приймаю сама, а не за ті, що нав’язані ззовні. У цьому для мене й полягає справжня свобода.
