Віра Іванова

Суми під обстрілами, пожежа цеху і 45 людей команди — бізнес без ілюзій

Мене звуть Віра Іванова і сьогодні я підприємиця з двома чіткими векторами бізнес-досвіду. Перший — експортне виробництво у сфері деревопереробки, де я відповідаю за розвиток напряму з виготовлення дубової ламелі: від побудови процесів і контролю якості до економіки виробництва. Другий — власний бренд жіночого одягу «Sedativo». Я живу й працюю в Сумах — прикордонному місті, яке формує управлінське мислення без ілюзій: дисципліна, відповідальність і системність тут не вибір, а умова виживання та зростання.

Мій професійний шлях почався з раннього усвідомлення простого принципу: свобода можлива лише через освіту й систему. Я виросла в невеликому місті без стартового капіталу чи готових ресурсів і рано навчилася досягати результатів послідовними діями. Досвід у маркетингу та розвитку власної рекламної агенції став фундаментом для входу у виробництво, де ми фактично створювали бізнес із нуля. Паралельно я реалізувала дитячу мрію — працювати з одягом, трансформувавши особистий досвід у системний бренд. Для мене підприємництво — це не про інтуїцію, а про структуру, відповідальність і довгу дистанцію.

Шила з дитинства бо вибору не було — і крадіжки матеріалу змусили взяти виробництво під контроль

Як прийшла ідея бізнесу?

«Sedativo» — це реалізація моєї дитячої мрії. Я шила з ранніх років, бо хотіла виглядати інакше, а в 90-х вибору майже не було. Одяг був або одноманітний, або недоступний, тож я створювала те, чого бракувало мені самій. Назва бренду для мене логічна й емоційна: «Седатіво» — як заспокійливе. Бо що ще може так заспокоїти жінку, як нова сукня, створена під власні ідеї та відчуття?

Напрямок у деревопереробці виник з потреби зробити бізнес прозорим і керованим. Спочатку цим напрямком мав займатися партнер мого коханого, але я почала помічати крадіжки матеріалу. Я рахувала, фіксувала дані й аналізувала цифри, хоча зовні це виглядало так, ніби я «просто ходжу». Саме тоді стало очевидно: щоб зберегти бізнес, потрібно будувати власне виробництво й керувати процесами не інтуїтивно, а на основі чітких цифр і контролю.

Швидкість рішень, навчання в закритій галузі і надійний партнер як страховка

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

Мій фундамент росту — це швидкість і тверезість у прийнятті рішень. Я вмію діяти швидко й не перекладати відповідальність, але головне — приймаю рішення, спираючись на реальність, а не на очікування чи ілюзії.

Друга важлива навичка — гнучкість і здатність навчатися в закритих галузях. Деревопереробка — сфера, де інформацією не діляться відкрито. Туди або приходять «свої», або ті, хто вміє шукати, ставити запитання й не боїться сказати «я не знаю, розкажи». Я багато телефонувала, шукала фахівців і системно вчилася.

Третя опора — надійний партнер. Мені значно легше ухвалювати рішення на великі суми, коли я знаю: навіть у разі помилки мене підстрахують. Це не про романтику, а про керовані ризики й взаємну відповідальність.

Пів року на виробництві руками, пожежа після «шахеда» і закрите бізнес-направлення

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

Перехід з офісної роботи у фізичне виробництво. Найважчим рішенням було піти працювати разом із робочими, а не керувати з кабінету. Протягом пів року я працювала як робоча: носила, складала, перекладала дошки. Це було необхідно, щоб глибоко зрозуміти продукт і реально оцінювати можливості обладнання та людей.

Пожежа цеху після прольоту «шахеда» 10 жовтня 2024 року. Найскладнішим було не саме відновлення, а момент вибору. Цех ще горів, а ми вже затягували плівкою вікна й починали розгрібати наслідки, бо за нами стояла відповідальність за 45 людей команди.

Закриття бізнесу з інтер'єрними виробами зі старої деревини після виграного гранту. Під час пожежі згорів увесь накопичений матеріал, і я прийняла непросте рішення закрити цей напрямок через рік після старту, щоб не затягувати себе в борги й не триматися за нежиттєздатний проєкт.

Дефіцит людей на виробництві і витримка проти конкуренції в одязі

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

У деревопереробці ключова криза сьогодні — дефіцит робочих рук. Ми зберігаємо кістяк людей, які працюють з початку мого входу в бізнес: бронюємо їх, лікуємо, ставимося до них як до частини родини. Паралельно активно залучаємо жінок і навчаємо їх, бо інакше виробництво просто не витримає.

У бренді одягу криза інша — висока конкуренція й падіння попиту, коли майже ніхто не купує. Я не романтизую цей шлях: він повільний і дорогий. Але я тримаюся стратегії витримки — не зупинятися й поступово дотискати, поки частина конкурентів зникає з ринку.

Технолог із Закарпаття вдвічі збільшив обсяги за 10 днів — і ми одразу діяли після пожежі

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

Найсильніший важіль росту в деревопереробці — найм правильного технолога. Ми ризикнули і запросили його із Закарпаття до Сум. За перший візит тривалістю 10 днів він збільшив обсяги виробництва вдвічі завдяки, на перший погляд, простим речам: зміні логіки потоків і перестановці станків.

Друге ефективне рішення — не відкладати відновлення після пожежі. Ми почали діяти одразу, не чекаючи «кращого моменту», адже кожен день простою — це не лише гроші, а й ризик втратити команду.

Платила б менше іншим, якби пройшла курси конструктора і маркетолога fashion сама

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Найцінніша помилка — відсутність спеціалізованої освіти в одязі: конструктора, дизайнера, маркетолога саме у fashion-сфері. Зараз я плачу значні кошти іншим людям за ті знання, які могла б мати сама, тому в моїх планах — пройти відповідні курси протягом року.

Від 20 гривень за прибирання біля базару до мільйона обороту на дубовій ламелі

Як ви заробили свої перші $100?

Перші 100 доларів я не пам'ятаю, зате добре пам'ятаю свої перші 20 гривень у 2001 році. Я прибирала сміття біля базару й розчищала береги річки. За ці гроші купила собі красиву чашку, яку зберігаю досі як символ того, що я можу заробляти й дозволяти собі бажане.

Як ви заробили свої перші $1 000?

Я поступово заробляла в наймі та через власну рекламну діяльність. Оплата залежала від обсягу роботи: макети оголошень, відсотки від продажів тощо. Після народження дитини, коли жила на зйомному житлі й потрібно було оплачувати няню та всі витрати, я вийшла на дохід близько 1 000 доларів.

Як ви заробили свої перші $10 000?

Після входу в деревопереробку — там уже одразу пішли сотні тисяч.

Як ви заробили свої перші $100 000?

У деревопереробці, коли я вже розібралася, як правильно вести бізнес, і пройшла етап великих вкладень. Перша велика відправка склала 32 000 євро. Згодом я дійшла до рівня, коли відправки менш як на 100 000 сприймалися як замалі.

Як ви заробили свій перший $1 000 000?

Це був не чистий заробіток, а річний оборот у 1 мільйон доларів по виробництву дубової ламелі. Уперше я вийшла на такі обсяги у 2023 році.

• знання у сфері виробництва
• волонтерство