Литвин Анатолій Дмитрович

Сьогодні я підприємець, який пройшов шлях від найму до власного бізнесу через управління великими продажами, automotive-індустрію, війну та запуск нового виробничого напряму.

Моя кар'єра не була лінійною. До 2015 року весь мій професійний досвід був пов'язаний із автомобільною галуззю та шинним бізнесом. У ролі найманого менеджера я працював на рівні C-level і двічі виводив компанії на лідерські позиції на українському ринку. Пізніше вже власну компанію ми довели до третього місця у своєму сегменті — станом на 2019 рік, перед початком пандемії.

З 2015 року я працюю як незалежний підприємець. Водночас до цього був тривалий період роботи в наймі, який став фундаментом для подальших рішень. Я мав спробу вийти у власний бізнес ще у 2009–2010 роках, але вона була передчасною — значною мірою під впливом кризи 2008 року. Тоді цей досвід не дав очікуваного результату, і я повернувся в корпоративний сектор, де мене запросили як управлінця у велику компанію.

Я не вважаю жоден із цих етапів помилкою. Навпаки — саме вони сформували мене як підприємця. Кожен перехід, кожне «перековування» додавали досвіду і стійкості.

Шинний бізнес залишається частиною мого професійного ДНК. Це ринок, у якому я сформувався і який досі частково присутній у моєму житті. Водночас сьогодні близько 70% мого фокусу — це розвиток виробничого бізнесу.

Ми створюємо дерев'яні кухонні аксесуари під торговою маркою «Жива». Продукція представлена в національних роздрібних мережах, і ми послідовно розвиваємо цей напрям як окрему системну історію з потенціалом масштабування.

Окремою точкою трансформації стала війна. Я пішов добровольцем і після служби повернувся в бізнес уже з іншим внутрішнім станом — переоціненими пріоритетами і чітким розумінням, що саме має сенс будувати далі.

Цей досвід змінив моє сприйняття не лише бізнесу, а й людей. Я регулярно підтримую зв'язок із побратимами, допомагаю їм і намагаюся бути включеним у цей контекст.

Війна залишає глибокий слід, передусім на рівні психіки. Тому для тих, хто повертається, критично важливими є відновлення, робота з психологом і поступове повернення до цивільного життя через системні дії, а не різкі рішення.

У бізнесі я дотримуюся прагматичного підходу: важливо не розпорошуватися, вміти рахувати і водночас не боятися рухатися вперед.

Я не будую жорстких п'ятирічних планів. Мій досвід показав, що стратегічні конструкції часто не витримують реальності. Натомість я маю бачення і напрям руху — як у бізнесі, так і в особистому житті. Для мене важливі сім'я, розвиток компанії та внутрішнє відчуття правильності обраного шляху. Я з повагою ставлюся до людей, які чітко планують на роки вперед, але для себе обрав іншу модель — гнучку, адаптивну, засновану на відчутті моменту і досвіді.

Для мене ключове — відчувати, що ти рухаєшся у «своєму» напрямі. Бізнес не має бути лише про гроші. Якщо ти системно обираєш шлях, який не відповідає внутрішнім цінностям, це рано чи пізно перетворюється на виснаження.

Я переконаний: важливо рухатися туди, де є інтерес і енергія. Саме це дає довгостроковий результат.

Щастя для мене — це бути в контакті з життям: бути тут і зараз, відчувати, що ти живеш своє життя. Це про усвідомлення свого шляху і прийняття кожного моменту таким, яким він є.

Кожна людина приходить до свого напряму поступово — через досвід, помилки й вибір. У цьому процесі ключове — відчувати себе та орієнтуватися на внутрішній компас.

Як прийшла ідея бізнесу?

Я повернувся з війни після того, як пішов добровольцем фактично наступного дня після початку повномасштабного вторгнення. Перед від'їздом я повідомив команду, що припиняю роботу, а далі — як складеться.

Після повернення довелося відновлювати шинний бізнес, який за цей час суттєво занепав. Ринок змінився, команда розпалася, і стало очевидно: потрібно шукати нові можливості.

Я почав досліджувати інші ніші й у процесі познайомився з партнером, який звернув увагу на перспективність B2B-напряму. Ми протестували гіпотезу — і вже за два місяці отримали перші відчутні результати. Це стало сигналом рухатися глибше.

Спочатку я не планував запускати власне виробництво — розглядав модель брендингу й маркетингу чужого продукту. Але проблеми з постачальниками та робота з великими мережами змусили переглянути підхід. У певний момент стало зрозуміло: якщо потрібно інвестувати значні ресурси у виробництво — це необхідно робити.

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

Я схильний до певного рівня авантюризму — і це допомагає починати нове. Водночас важливо, щоб ризик був керованим.

Раніше, працюючи в наймі, я вважав себе ефективним, адже досягав хороших фінансових результатів без власних інвестицій. Згодом зрозумів: це лише підготовчий етап. Справжнє задоволення дає створення власного продукту.

Бізнес для мене — це поєднання ризику й творчості. Тут ти не лише заробляєш, а й постійно вчишся, іноді — через помилки.

Серед ключових навичок:

• здатність до змін і адаптації;

• готовність брати на себе ризик;

• підприємницьке мислення;

• фінансова грамотність.

Я маю технічну освіту програміста та досвід роботи у фінансах, що допомагає ефективно керувати ресурсами.

Водночас переконаний: бізнес — це завжди про створення нового. Навіть коли ти адаптуєш чи копіюєш існуючі моделі, ти все одно твориш власний продукт. Саме в цьому і є його цінність.

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

На початку бізнесу ключовими викликами були дві речі: фінансування та контракти.

Перше — обігові кошти. Як і в багатьох підприємців, старт відбувався за моделлю «family, friends and fools». Я залучав гроші з усіх доступних джерел: від родини, друзів і банківських лімітів. Це не завжди було оптимально з погляду фінансової ефективності, але дозволило запустити процес.

Друге — доступ до контрактів з постачальниками. Перший значущий контракт я отримав завдяки особистим зв'язкам: моя знайома перейшла працювати в міжнародну компанію, яка шукала партнера в Україні. Це дало початковий імпульс для розвитку.

Водночас робота з клієнтами та побудова дилерської мережі не були для мене проблемою — це була моя сильна сторона. Я добре розумів ринок, умів продавати й вибудовувати відносини. Основне завдання полягало в іншому: мати продукт і ресурс, щоб його запропонувати.

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

Один із найскладніших етапів — розрив із партнером. Це сталося на фоні ковідної кризи й супроводжувалося взаємними претензіями.

COVID-19 загалом суттєво вдарив по бізнесу: змінилася логістика, трансформувався попит, довелося оперативно адаптувати модель роботи.

Якщо дивитися ширше, то ведення бізнесу в Україні — це постійна робота в умовах турбулентності. Економічні кризи, ринкові коливання, зовнішні фактори — усе це формує середовище, в якому потрібно швидко приймати рішення і не втрачати стійкість.

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

Найефективнішим фактором росту стало партнерство.

Мій досвід показує: правильний партнер — це мультиплікатор результату. Саме завдяки цьому принципу мені вдавалося розвивати бренди на українському ринку.

Зокрема, робота з міжнародними виробниками шин продемонструвала, що спільне бачення, довіра та чітка стратегія дозволяють швидко масштабуватися. Один із прикладів — виведення нового бренду на ринок, де за три роки ми змогли зайняти провідні позиції у своєму сегменті.

Коли є синергія між партнерами і спільна мета, бізнес починає рухатися значно швидше.

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Найцінніший урок — не займатися «не своїм».

Я неодноразово заходив у проєкти, які не давали внутрішньої енергії. З часом стало очевидно: якщо справа не резонує з тобою, вона або не зростає, або виснажує.

Фокус на «своєму» — критично важливий для довгострокового результату.

Як ви заробили свої перші $100?

Перші 100 доларів я заробив приблизно у 18 років, на початку 90-х.

Як ви заробили свої перші $1 000?

Першу тисячу доларів я заробив у наймі під час роботи в енергетичному секторі.

Як ви заробили свої перші $10 000?

Перші 10 тисяч доларів я заробив уже як керівник у наймі — через зарплату 500 доларів плюс відсоток від чистого прибутку, приблизно у 2003 році.

Як ви заробили свої перші $100 000?

Перші 100 тисяч доларів я також заробив у наймі — це був той самий період, коли росли прибутки компанії, а разом із ними і моя компенсація.

Як ви заробили свій перший $1 000 000?

Особисто мільйон доларів я ще не заробив. Водночас у бізнесі були періоди з мільйонними валовими показниками, але не було року, коли ця сума ставала чистим особистим доходом.

Мій ключовий досвід — у побудові дистрибуції, розвитку брендів на локальному ринку та виході в B2B-сегмент.

Також можу бути корисним у темах:

• робота з кризами;

• відновлення бізнесу після втрати партнерства;

• адаптація після воєнного досвіду;

• управління операційними провалами без руйнування бізнесу.

Ваш досвід: як систематизувати бізнес?

Системність починається з особистої дисципліни підприємця.

На практиці ефективна модель — це баланс двох ролей у команді:

• людина, яка рухає бізнес уперед, генерує ідеї й бере на себе ризик;

• людина, яка структурує, рахує й утримує від необдуманих рішень.

У малому бізнесі ці ролі часто поєднує одна людина, але це складно. У більш зрілій моделі вони мають бути розділені.

Ваш досвід: як вирости х2 за рік?

Зростання х2 зазвичай не про «більше працювати», а про правильний вибір ринку.

Ключові фактори:

• великий і недонасичений ринок;

• фокус на масштабованому сегменті;

• відмова від дрібних можливостей на користь стратегічних.

Моя позиція — українському бізнесу варто мислити ширше і орієнтуватися на зовнішні ринки.