Від чайових на заправці до електромобілів у Києві і автобізнесу в США
Сьогодні я — підприємець Greenwheels із міжнародним фокусом і досвідом запуску та перезапуску бізнесу між різними країнами. Мій шлях починався з ранніх підробітків і продажів. Ще в підлітковому віці я заробляв чайовими на заправці, а в університеті пішов працювати в найм у торгову компанію з продуктів харчування. Саме продажі стали для мене справжньою школою реальності: там я вперше зрозумів, як формується результат, від чого залежить дохід і де проходить межа можливостей у найманій ролі.
Для підприємців, які лише починають свій шлях, моя головна порада — пробувати якомога більше ітерацій і не боятися тестувати різні моделі. У кожного свій маршрут, і немає універсальної формули успіху. Водночас критично важливо знайти баланс між наполегливістю та вмінням вчасно змінювати напрям. Іноді потрібно продовжувати рухатися вперед, навіть коли результат ще неочевидний, а іноді — чесно визнати, що ресурс варто перенаправити в іншу точку.
На мою думку, одна з ключових навичок підприємця — розуміти, коли варто продовжувати, а коли настав момент змінювати підхід або сам напрям. Це певною мірою поєднання інтуїції, досвіду та вміння аналізувати сигнали ринку. Підприємець для мене — це людина, яка вміє ефективно переміщувати обмежені ресурси з однієї точки в іншу, комбінувати їх і спрямовувати туди, де є потенціал росту. Саме тому важливо розвивати навичку бачити перспективні точки росту й концентрувати на них увагу, час та енергію.
Якщо говорити про наступні п'ять років, зараз я перебуваю в пошуку напрямів, які будуть по-справжньому надихати мене в довгостроковій перспективі. Мене дуже цікавлять нерухомість, девелопмент, будівництво, дизайн та архітектура. Це сфери, до яких мене природно тягне, і я бачу себе в розвитку саме в цьому напрямі.
Паралельно продовжую розвивати автомобільний бізнес. Зараз моя основна діяльність зосереджена на експорті, але в перспективі планую більше фокусуватися на внутрішньому ринку США. Це величезний ринок із великим потенціалом, де важливо знайти правильні точки входу, вибудувати канали збуту та адаптувати бізнес-модель під локальну специфіку. Тому стратегічно бачу для себе два основні напрями: девелопмент і масштабування автомобільного бізнесу на американському ринку.
Щодо соціальних і благодійних проєктів, наразі не можу сказати, що маю системну залученість у цьому напрямі. Донати та підтримка окремих ініціатив присутні, але радше епізодично. Раніше було більше взаємодії у спільних проєктах через коло знайомств і клубне середовище, однак зараз не маю окремого соціального напряму, яким міг би поділитися як важливою частиною своєї діяльності.
Для мене щастя — це насамперед наявність вибору. Можливість щодня самостійно обирати, як жити, чим займатися, з ким бути й куди рухатися. Навіть якщо щодня ти робиш той самий вибір, важливо, щоб він був усвідомленим і добровільним. Коли вибору немає, це вже не про внутрішню свободу, а отже, і не про щастя.
Чи вважаю я себе щасливою людиною сьогодні? Це складне питання. У житті завжди є задачі, виклики й питання, які потребують рішень. Я з тих людей, які не вміють просто відкласти проблему й не думати про неї — вона продовжує працювати у фоновому режимі та впливає на емоційний стан. Я досить рефлексивна людина, тому внутрішні процеси проживаю глибоко.
Водночас я свідомо працюю над тим, щоб зберігати ресурсний стан, перемикатися й знаходити позитив навіть у складних періодах. З досвіду знаю: будь-яка складність тимчасова, вона минає, а попереду завжди з'являються нові виклики й нові точки радості. Тому не можу сказати, що щастя для мене — це постійна ейфорія. Швидше це здатність залишатися в балансі, бачити сенс у тому, що відбувається, і зберігати внутрішню свободу рухатися далі.
Екологія, каршеринг і перший автосалон електромобілів в Україні у 2015 році
Як прийшла ідея бізнесу?
Мене завжди приваблювали стартапи, пов'язані з екологією та сталим розвитком. Згодом цей інтерес природно трансформувався в напрям електромобілів. Спочатку я розглядав модель каршерингу, але на той момент ринок ще не був до цього готовий. Тому ми стартували з продажів у Києві й відкрили один із перших автосалонів електромобілів у 2015 році.
Для мене це був не просто бізнес-проєкт, а спосіб розвивати щось корисне й водночас економічно перспективне. Власного капіталу на старті не було, тому одним із перших завдань став пошук інвесторів.
Паралельна робота в наймі і наполегливість — база для запуску електробізнесу
Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?
На момент запуску я паралельно працював в наймі та будував власну справу. Ключовими якостями стали наполегливість, дисципліна й уміння доводити розпочате до результату. Для мене принципово важливо: якщо берешся за щось, потрібно пройти цей шлях до кінця.
Інвестори, перша команда і управлінський розвиток з нуля
Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?
Першим великим викликом було залучення інвесторів. Потрібно було довести життєздатність ідеї, переконати людей у бізнес-моделі, провести переговори, структурувати домовленості та підписати контракти.
Другим викликом стало формування команди. Мені завжди було комфортніше працювати самостійно, тому делегування давалося непросто. Є внутрішній перфекціонізм: часто здається, що швидше й якісніше зробиш сам. Але бізнес змушує перебудовуватися. Для офлайн-автосалону були потрібні менеджери, технічні спеціалісти та люди, які могли брати на себе операційні задачі.
Третім викликом став управлінський розвиток. До цього в мене не було досвіду побудови й управління командою, де ти відповідаєш не лише за результат, а й за людей. Довелося швидко вчитися менеджменту: проходив профільні семінари, читав книги з управління, мотивації та роботи з персоналом, а також переймав досвід у підприємців із більшими командами.
Нестача капіталу, COVID і переїзд до США без операційної участі в компанії
З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?
Першою була криза становлення: типовий етап народження бізнесу, коли все ще дуже крихке й залежить від багатьох зовнішніх факторів.
Наступна серйозна криза — нестача оборотного капіталу. Частина інвесторів, з якими будувався первинний бізнес-план, змінила свої можливості й не змогла підтримати фінансування в потрібному обсязі. Це спричинило зміну партнерського складу, вихід одних учасників і вхід нових. Ми пережили переїзд на іншу локацію, реструктуризацію компанії та складний період узгодження інтересів усіх сторін.
Окремим переломним моментом став мій переїзд до США. На певному етапі я фактично передав бізнес партнерам, які залишилися в Україні, і переїхав без операційної участі в компанії. Спочатку планував розвиватися в напрямі нерухомості, і перший рік у США сфокусувався саме на цьому. Але пандемія COVID суттєво вплинула на ринок нерухомості, і з часом через наявну клієнтську базу та ринковий попит я природно повернувся до автомобільного бізнесу. Це було не вимушене рішення, а органічне повернення до сфери, де вже були експертиза, мережа контактів і сильна внутрішня мотивація.
Делегування на субпідряд і мінімальний штат — що підвищило прибутковість
Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?
Найефективнішим рішенням для росту компанії стало максимальне делегування бізнес-процесів зовнішнім партнерам. Я свідомо виніс на субпідряд усе, що не є моєю ключовою компетенцією. Наприклад, логістикою самостійно не займаюся — співпрацюю з компаніями, які спеціалізуються саме на цьому.
Друге важливе рішення — скорочення постійного штату до необхідного мінімуму. Мій досвід показав: коли бізнес утримує занадто велику команду, часто складається ситуація, де ти працюєш передусім на забезпечення самої структури. Для мене бізнес має генерувати прибуток і гнучкість, а не створювати додаткову операційну інерцію. Саме оптимізація структури дозволила суттєво підвищити прибутковість.
Надмірна довіра до дуже впевнених людей — і урок який обійшовся дорого
Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?
Найцінніший урок для мене пов'язаний із людьми. Зокрема — з надмірною довірою до дуже впевнених у собі людей. Такі люди часто справляють сильне враження: вони транслюють контроль, рішучість і переконаність у власному результаті. Це створює відчуття надійності.
Але з досвіду я зрозумів, що впевненість не дорівнює компетентності чи здатності управляти ризиками. Навпаки, надмірна самовпевненість інколи призводить до неадекватних рішень і недооцінки реальних загроз. Якщо твій бізнес залежить від таких людей, ти зрештою отримуєш цінний досвід, але часто за власний рахунок.
