Як зварювальні роботи стали початком власного бізнесу в Польщі
Я - Олександр Чигрин, підприємець у сфері підготовки та працевлаштування зварювальників у Польщі та Європі.
Мій шлях у бізнес почався з професії зварювальника. Я пройшов навчання, працював за фахом, розвивався в професії та згодом поїхав працювати до Європи. Там я виріс до керівника проєктів і побачив, як працює європейський ринок.
У певний момент я зрозумів, що вперся в стелю. Щоб рухатися далі, потрібно було відкривати власну компанію. Але тоді мені бракувало капіталу, а головне - я розумів, що сам одразу не потягну такий бізнес. Тому я повернувся в Україну із заробленим у Європі капіталом і відкрив зварювальну школу. Починав з нуля: організовував курси, працював з обладнанням і формував навчальну програму.
Попит поступово зростав. Мій досвід роботи в українській та європейській системах допомагав розуміти потреби обох ринків і закривати дефіцит якісної підготовки зварювальників. Згодом наш навчальний центр став одним із найсильніших в Україні. До нас приїжджали люди на навчання навіть з-за кордону.
Після початку повномасштабної війни я виїхав з України та перевіз частину обладнання до Польщі. Приблизно через пів року відкрив там навчальний центр. Поступово я почав вибудовувати нову модель бізнесу, яка поєднує навчання, сертифікацію та працевлаштування зварювальників у Польщі та інших країнах Європи. Зараз також запускаю виробничий напрям. Так професія, з якої все почалося, поступово перетворилася на бізнес, що працює одразу в кількох європейських країнах.
Комунікація, партнерство та знання ринку
Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?
Перша - комунікабельність і здатність рухатися вперед: домовлятися, не боятися розмов, ставити питання та розбиратися у внутрішніх правилах ринку.
Друга - вміння будувати стосунки за принципом win-win. Важливо розуміти, чого хоче інша сторона, і домовлятися на рівних умовах так, щоб вигравали обоє. Інакше довго це не працює. Особливо в Європі, де багато сімейних компаній мислять довгостроково.
Третя - знання умов ринку: податків, правил, реальних механізмів роботи та відмінностей між Україною і Європою.
Мова, бюрократія та нові правила взаємодії
Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки роботи?
- Мовний бар’єр, коли ти не до кінця впевнений, що все правильно зрозумів, будь-яка помилка може дорого коштувати.
- Бюрократія та повільність процесів. Уженди, документообіг, необхідність усе оформлювати за правилами. Я звик, що в Україні багато питань вирішується швидше, а тут доводиться проходити довші цикли та витримувати тиск часу.
- Зміна правил взаємодії з партнерами. Підходи, які працюють в Україні, не завжди працюють у Польщі. Це стало перевіркою на витривалість і здатність правильно зайти на новий ринок.
Касові розриви стали найбільшим фінансовим викликом
З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?
Системних криз рівня війни чи пандемії у польський період не було. Компанія офіційно працює в Польщі три роки, вже після початку повномасштабної війни.
Найближче до кризи були фінансові касові розриви через європейську платіжну дисципліну. Компанії можуть оплачувати роботу за договорами через 45, 50 або 60 днів.
Польський директор став партнером і допоміг масштабувати бізнес
Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?
Найбільший поштовх дав кадровий і партнерський крок. Я взяв директора-поляка.
Він закривав приблизно 90% комунікації з клієнтами та приводив контракти, які я навряд чи зміг би закрити сам. Причиною були рівень довіри та доступ до вищих рівнів переговорів.
У контексті війни довіри до українців у бізнесі було менше. Допомога допомогою, але бізнес усе перевіряє. Згодом директор став моїм партнером, і це стало важливим етапом масштабування компанії.
Найцінніша помилка - надто швидко довіряти людям
Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?
Найціннішою помилкою вважаю те, що я занадто швидко підпускав людей - і в житті, і в бізнесі. Я одразу відкривав багато інформації, бо хотілося поділитися, підказати, допомогти та пришвидшити процес. Але часто люди цього не оцінюють або, навпаки, замикаються.
З часом я перейняв інший підхід - поволі, потроху. Взаємність потрібно будувати не через гроші, а через здоровий обмін. Спілкування має давати енергію, а не забирати час і ресурс.
