Олексій Тарасевич, 43 років

Про себе

Мене звати Олексій Тарасевич, я займаюся організацією заходів. Я впевнений, що в кожній людині, незалежно від віку, живе маленька дитина, яка хоче гратися, тому я роблю все, щоб дати цій дитині таку можливість. Мої проекти це: Smart Event - організація корпоративних квестів, квізів та інших тімбілдінгів PubQuiz - регулярні інтелектуальні ігри. Stream Hub - студія для онлайн-трансляцій, технічне забезпечення стрімів та відеозйомок. CopyShop - оперативна цифрова поліграфія, а також благодійний фонд "Smart Ukraine" - підтримка військових, вимушених переселенців та всіх хто потребує допомоги

Перший бізнес: від айтішника до підприємця зі 100 доларами

Я починав спеціалістом в ІТ-відділі районної адміністрації Києва: обслуговував комп’ютери, збирав мережі, закривав типові задачі. В нашому відділі довго обговорювалася ідея реорганізації в комунальне підприємство техпідтримки для державних структур - власний сервіс «усе в одному», замість проведення тендерів на обслуговування і пошуку сторонніх підрядників. Начальник відділу мав стати директором, а я і ще один спеціаліст займатися обслуговуванням, але вже не за маленьку державну зарплату. Та система виявилася надто повільною: задум буксував і не рухався з місця. Паралельно з роботою я займався збиранням та налаштуванням комп'ютерів на фрилансі, і в певний момент вирішив рухатися далі і подав заяву на звільнення. У кишені було сто доларів, які я витратив на реєстрацію свого першого приватного підприємства - і коштів одразу не стало, зате з’явилася власна печатка. Парадоксально, але саме після звільнення мене запросили на посаду директора комунального підприємства, про яке так довго говорили. Відділ комп’ютерного забезпечення при цьому не реорганізовували і його начальник залишився на своєму місці і був змушений працювати зі мною вже в новій якості. Романтика швидко розвіялася: ніхто не змусив «усіх працювати з нами», бюджетного фінансування не виділили, а додатковий податок у районний бюджет був цілком реальним. Ми перетворилися на звичайну господарську компанію з усіма ринковими ризиками. Але ми активно розвивалися, згодом у штаті працювало 13 людей, були офіс, склад, міні-АТС, комп’ютери у кожного. Ми отримали сертифікати про статуси офіційних партнерів Microsoft, Intel, Western Digital, AMD, Konica Minolta, Seagate, ABBYY, ASUS і ще купи брендів. Але на цей стримкий розвиток йшли всі без винятку зароблені гроші, в запасі нічого не залишалося. 2008 рік боляче вдарив. Держава, на яку припадало близько 80 % наших продажів, фактично «поставила платежі на паузу»: акти не підписують, грошей «поки що немає». Частину заборгованостей закрили через три роки, частину - не закрили взагалі, . Ми опинилися між валютними жернами: гривнева дебіторка проти доларових боргів постачальникам. Ліміти урізали, долар підскочив із п’яти до восьми, а касовий розрив утворив нереальну прірву. Я чесно виходив до команди тричі. Спершу - «все складно, але тримаємося». Потім - «тимчасово без зарплат, я все віддам». І зрештою - «я не знаю, як платити далі; будемо ділити все, що заробимо». Хтось пішов одразу, хтось тримався довше. Я розумів: можу почати вдруге - але знову з нуля. І тоді я вирішив, якщо треба проходити шлях з самого початку, то нехай це буде новий шлях. Паралельно основній роботі я фанатів від автомобільних квестів: спочатку грав, згодом почав організовувати. Робив тематичні ігри, витрачав на призи більше, ніж заробляв на участі. І коли стало очевидно, що ІТ-бізнес в скрутному становищі, я порахував, якщо припинити «переливати» гроші в подарунки, квести приноситимуть стабільні 100 доларів на місяць. Ця сума, звичайно, виглядала смішно але це було на 100 гарантованих доларів більше ніж на той момент з компьютерами. Так я поступово закрив ІТ-напрям і перетворив хобі на комерційну справу. Спочатку це були щотижневі ігри для квестерів, потім поступово ми вийшли в корпоративний сегмент: квести, тімбілдінги, до B2C ринку додався й B2B. Через декілька років паралельно стартував PubQuiz - класична англійська пабна вікторина, яку ми першими почали проводити в Україні понад одинадцять років тому. І до сьогодні у вечірніх пабах команди записують відповіді на бланках, слухають музичні фрагменти, відгадують логотипи, країни, факти. Формат став масовим. В 2017 році ми навіть встановили рекорд Книги рекордів України, коли більше тисячі людей одночасно взяли участь в інтелектуальній вікторині на семи локаціях.

Smart Event: бренд і масштабування

Згодом ми зробили ребрендинг у Smart Event. Під парасолькою Smart Event в різний час об’єдналися корпоративні ігри, вікторини PubQuiz, квести Dozor, «Екіпаж», iQuest, а також масштабні квест-перегони країною під брендом Probeg - на першій грі ми стартували в Києві й фінішували в Одесі, а згодом раз на півроку влаштовували «перебіги» невідомими маршрутами, відкриваючи маловідомі, але надзвичайно цікаві локації України. Ми об’їздили майже всю країну - окрім Луганщини та Донеччини (по Донеччині ми починали готувати гру, але 2014 рік зупинив наші плани). Набравши обертів, вийшли за межі України і створили проект Probeg.tour провели авторські автоквести в Румунії та Чорногорії. Наступною мала стати північ Італії - з уже купленими квитками й повністю готовою грою. Проте Ломбардія стала епіцентром COVID-19, і проєкт довелося скасувати.

«Хотів принтер - отримав поліграфію»

Квізи, звісно ж, потребували поліграфії: бланків, роздаткових матеріалів, дипломів. Домашній принтер почав «задихатися», тож я звернувся по пораду до друга з Canon. У демозалі партнера почув: «У нас щойно закрився принт-центр у Харкові: техніка є, а кому займатися немає. Може, замість принтера заберете цілий напрям?» Так у партнерстві ми відкрили поліграфію: вони надали повний асортимент обладнання, я взяв на себе менеджмент і операційну частину. Замість принтера в мене з’явився ще один бізнес.

Пандемія: перезапуск у стримінг

COVID одним махом зупинив івенти. Потрібно було виживати й терміново шукати новий формат. Я запустив StreamHub - студію для онлайн-трансляцій: багатокамерна картинка, графіка, титри, інтерактиви, резервні канали інтернету, енергонезалежність. Я переніс механіки офлайн-ігор в онлайн: запитання, QR-коди, відповіді з телефонів - усе в прямому ефірі. Згодом спектр розширився до вебінарів, конференцій, корпоративів і навіть коктейльних майстер-класів де учасники отримують бокс із шейкером та інгредієнтами, а бармен у студії веде процес наживо. Спочатку дуже не вистачало офлайн-заходів, але з часом, коли процеси налагодилися, онлайн виявився простішим за логістику офлайну. І ще один несподіваний плюс - студія в недорогому підвальному приміщенні офіційно стала укриттям. У розпал повітряних тривог ми могли законно й безпечно працювати - інколи були чи не єдиними, хто забезпечував безперервність подій.

Повномасштабна війна: волонтерство як окремий фронт

24 лютого зупинилося все. А коли немає роботи - я не можу сидіти на місці, я запускаю нові проєкти - цього разу таким проєктом стало волонтерство. Спершу це були закупівлі ліків і логістика між містами. Потім - власні рейси до кордону з гуманітарною допомогою, згодом - автомобілі для ЗСУ. Щоб спростити документообіг, я зареєстрував благодійний фонд Smart Ukraine та отримав офіційний дозвіл на виїзд, як волонтер. Я інколи жартую, що після заборони виїзду за кордон я виїжджав туди частіше, ніж за все попереднє життя. Десятки машин, дорогі ліки, дрони, регулярні відправлення допомоги на Херсонщину та Харківщину длялюдяй, які виїхали з окупованих територій, допомога медичним закладам, в тому числі Охматдиту- усе це ми робимо без окремої команди фонду - силами співробітників івент-агенції. З лютого 2025 волонтерські виїзди за кордон обмежили, але всередині країни ми не зупиняємося.

Уроки й принципи, які стали порадами

1. Вірте, що «вийде». Моя кар’єра тому доказ: я часто починав з ідеї та впевненості. Деталі підтягувалися в процесі, люди знаходилися, рішення складалися. 2. Інвестуйте в команду - вони ваш основний ресурс. 3. Делегуйте - ви не зможете встигнути все самотужки. 4. Рахуйте гроші. Це звучить банально, але я роками цього не робив: бухгалтер вів податки, а не P&L. Змішування особистого й бізнесового, реінвестиції «з кишені» без резервів - класичні помилки, які особливо боляче б’ють у кризу. 5. Створюйте подушку безпеки. Стабілізаційний капітал - не розкіш, а зобов’язання. Несподіванки гарантовані. 6. Залишайтеся дітьми. Я роблю «дитячі ігри для дорослих» бо всі люблять грати, навіть якщо в цьому не зізнаються. Радість гри є універсальною мовою командної взаємодії. Я ввіжаю, що майже все, що ми робимо - це насправді гра, як би ми її не називали. Паралельно працює благодійний фонд Smart Ukraine - без «адміністративної надбудови», з максимальною ефективністю кожної гривні. У мене є чітка мета на наступний рік - повернути лідерство в сегменті квізів і запустити нову хвилю масштабних ігор - і в Україні, і за кордоном. Я знаю, як це зробити. «У найважчі моменти мене рятувало просте - віра, що вийде. Я не завжди знаю, як саме, але точно знаю - для чого. Моя робота - запалювати емоції. І я продовжу це робити: у квестах, квізах, стримінгу й волонтерстві. Бо коли стає сумно, я вигадую нову гру. І я знаю, що виграю»

Як прийшла ідея бізнесу?

Спочатку зробив бізнесом своє хобі. Потім створював щось для спрощення робочих процесів, а воно виросло у окремий напрямок бізнесу.

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

- Віра в результат; - Ініціативність; - Готовність діяти без повного плану.

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

1. Крок в невідомість. Це новий шлях і ти не знаєш, що буде далі. Треба наважитися зробити перший крок. 2. Сам чи не сам? З командою можна зробити набагато більше, ніж самому, але виявляється, що інші не відносяться до твоєї справи як "до своєї". 3. Вміння чекати. Успіх не приходить одразу, сарафанному радіо треба час. Для того щоб побачити результат своїх дій іноді треба досить довго чекати.

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

- Криза 2008 року - поступове закриття бізнесу і перехід в нову сферу; - COVID - запуск онлайн-студії; - Повномасштабна війна - волонтерство та благодійний фонд.

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

- Перехід з офлайну в онлайн; - Диверсифікація діяльності; - Використання вже наявних ресурсів і контактів.

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Вкладання всього до останньої копійки в розвиток бізнесу. Бо виявляється, існують форс-мажори, які можуть його зупинити.