Родіна Олеся Володимирівна

Сьогодні я — підприємиця у виробничому бізнесі, де дизайн поєднаний із друком, створенням готових продуктів і комплексних рішень для бізнесу. Починала я як дизайнерка: навчалася на дизайні інтер'єру та екстер'єру, але ринок дуже швидко «заніс» мене у графічний дизайн — логотипи, буклети, флаєри, візитки. Я працювала в дизайнерському агентстві й у якийсь момент у звичайний робочий день подивилася на все зовсім іншим поглядом. Через мене проходили клієнти, я бачила, як будуються процеси, як ведеться комунікація, і вперше чітко подумала: а чому я не можу відкрити власну компанію?

Свій перший стартап я запустила приблизно у 25 років — фактично з мінімального бюджету й максимальної концентрації на продукті. Матеріали та технології рекламного виробництва я знала ще з інституту, тому починати було не страшно. Саме тоді я вперше відчула смак бізнесу: почала розуміти, як працює виробництво, що таке попит і де може виникнути межа росту. Уже пізніше з'явилася Zatarga — як системне виробництво, яке виросло з маленького стартапу у справжній бізнес із різними напрямами.

Мій бізнес — це доволі чоловіча ніша. Це не про «легку творчість». Це руки в фарбі, важке обладнання, друкарські машини, монтажі, фізична робота й постійна відповідальність. Я пам'ятаю, як чоловіки з ринку, які працювали поруч, не вірили, що жінка зможе втриматися в цій сфері. Були навіть ті, хто сперечався між собою, через скільки я закрию бізнес. Але, чесно кажучи, мене це тільки більше підштовхувало вперед.

Я думаю, сила жінки в бізнесі — у багатозадачності. Чоловіки часто рухаються від задачі до задачі: закрили одну — перейшли до наступної. У жінки все працює інакше. У мене в голові одночасно може бути п'ятдесят процесів, і при цьому я ще думаю на кілька років уперед. Можливо, саме тому жінки часто витриваліші в кризах. Ми вміємо адаптуватися, планувати, тримати в голові і бізнес, і сім'ю, і майбутнє.

Але водночас я бачила дуже багато жінок, які так і не наважилися почати власну справу лише тому, що їм «обрізали крила». І найболючіше, коли це роблять найближчі люди — родичі чи чоловіки. Тому я завжди раджу жінкам більше слухати себе та свої бажання. Чужа думка, якщо її не просили, — це просто шум. Дуже важливо також бути в середовищі сильних людей, які вже мають результати й можуть підтримати не з позиції страху, а з позиції досвіду.

За останні п'ять років я дуже змінилася. Раніше я жила за принципом: спочатку роблю — потім думаю. Зараз усе навпаки. Я стала спокійнішою, конструктивнішою, навчилася берегти свою енергію й вкладати її тільки туди, де це справді дає результат. Думаю, на це сильно вплинула війна. Вона змусила переоцінити абсолютно все: життя, час, сили, людей поруч.

Єдине, чого я не очікувала від бізнесу на самому початку, — це того, скільки особистого часу він забере. Я фактично не була в декреті. Після народження доньки одразу почала працювати з дому, з дитиною на руках. У мене був шалений внутрішній драйв, бажання розвивати бізнес, рухатися вперед, і я не встигла прожити той спокійний період материнства. Я постійно була в русі, ніби на нескінченній дистанції.

Але водночас бізнес дав мені й дуже багато теплих моментів. Донька буквально росла на виробництві. У мене досі є фотографії, де вона сидить поруч зі співробітниками, щось малює, вирізає, роздивляється матеріали. І зараз вона це пам'ятає. Тому бізнес завжди щось забирає, але водночас багато чого й дає.

Під час війни ми також допомагаємо військовим: брендуємо й обклеюємо автомобілі під камуфляж, друкуємо наліпки для медичних машин і різних підрозділів. Це не окремий проєкт, а радше внутрішня потреба бути корисними там, де можемо.

Сьогодні я можу назвати себе щасливою людиною. Для мене щастя — це сім'я, близькі люди поруч і підтримка.

Як прийшла ідея бізнесу?

Коли я навчалася в інституті на дизайнера інтер'єру та екстер'єру, мене несподівано «занесло» у графічний дизайн. Я почала працювати ще під час навчання, а студентів тоді не дуже охоче брали в компанії.

Тому я почала брати невеликі замовлення: логотипи, буклети, флаєри, візитки. Побачила, що на це є попит, і почала розвиватися саме в цьому напрямі.

Коли вирішила відкривати власну справу, народилася ідея інтер'єрних наклейок. У той час це тільки починало набирати популярності: наклейки на ноутбуки, автомобілі, декор для дому. Саме з таких невеликих продуктів і стартував мій перший бізнес.

Згодом я почала глибше розуміти виробництво й побачила, що дуже швидко впруся в межу своїх можливостей. У мене був лише один ріжучий плотер. Тоді я й задумалася про масштабування та розвиток власного виробництва. Усе моє життя так чи інакше пов'язане з дизайном.

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

Напевно, це не зовсім «правильний» приклад для наслідування, але на старті мені найбільше допомогли амбіції та впертість. Коли ти молодий, у тебе багато енергії, горять очі, і ти просто береш і робиш.

У мене часто спочатку були дії, а вже потім — аналіз. І тоді це зіграло мені на користь. Але зараз я б молодим підприємцям радила інакше: спочатку подумати, прорахувати, прописати план розвитку й фінансову модель. Мій шлях був дуже важким.

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

Перший великий виклик — друкарська машина. До цього в мене був лише ріжучий плотер, а велика друкарська машина — це зовсім інший рівень. Я купила стару машину, її привезли й встановили, а я стояла й не розуміла, як нею користуватися.

Майстер тоді сказав мені: «Купуйте книжку для чайників». Але я вперто сідала, відкривала інструкцію й розбиралася сама. Пам'ятаю, як сиділа на підлозі й плакала, бо руки були всі в фарбі, а нічого не виходило.

Другий виклик — контракт із «Епіцентром». Мені потрібно було терміново виготовити велику партію продукції, а в мене не було ні ламінатора, ні команди. Я була одна. Тоді я вперше зіткнулася з наймом людей, організацією процесів, оплатою праці та відповідальністю за команду.

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

Найбільша криза — це війна. Бізнес дуже просів, і перший період я фактично працювала в мінус, щоб зберегти команді рівень зарплат і премій.

Другий удар — вимушена релокація до Англії з дитиною. Бізнес залишився в Україні, а я до цього не вміла керувати виробництвом на відстані. Довелося дуже швидко перебудовувати управління, впроваджувати нові інструменти контролю, підтримувати мотивацію команди й паралельно відкривати компанію Zatarga у Великій Британії.

Також змінилася географія клієнтів — багато хто виїхав за кордон. Тому ми почали активно працювати з доставками в Польщу, Англію та інші країни Європи.

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

Найефективнішим рішенням стала диверсифікація. Більшість компаній із друкарським обладнанням займаються зовнішньою рекламою: банерами, вивісками тощо. Цей ринок в Україні дуже перенасичений, і мені було складно туди заходити.

Тому я вирішила піти іншим шляхом — створити власний продукт. Так з'явилися інтер'єрні наклейки. Спочатку багато хто не вірив у цю ідею. Друзі навіть жартували й сперечалися, через скільки я продам обладнання та піду в декрет. Але коли побачили результат — були шоковані.

Поки інші працювали лише під індивідуальні замовлення, я поставила виробництво на потік: друкувала серійні наклейки для «Епіцентру», пізніше — для «Олді».

Потім я зрозуміла, що потрібен ще один напрям, який підстраховуватиме бізнес. Так я прийшла до комплексного оформлення бізнес-просторів. І тут мені дуже допомогла дизайнерська освіта: я могла закривати весь цикл — від ідеї та дизайну до виробництва й монтажу.

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Моя найбільша помилка — це установка «я сама». Мені завжди подобалося доводити собі, що я все можу. Я кайфувала від того, що справляюся сама й досягаю результатів власними силами.

Але з часом я зрозуміла: якщо ти повністю занурений у всі процеси, то це вже не бізнес — це просто робота. Коли я почала навчатися, спілкуватися з підприємцями, увійшла в середовище YBC, то побачила інший підхід: потрібно будувати систему, а не бути людиною, яка тягне все на собі.

Як ви заробили свої перші $100?

Перші відчутні гроші у власному бізнесі я заробила приблизно у 2015 році на продажі наклейок через сайт і рекламу. Люди почали писати, телефонувати, оформлювати замовлення — і тоді я вперше відчула, що це справді може працювати.

А якщо говорити про найперший заробіток у житті, то в дитинстві я продавала горох на ринку.

Як ви заробили свої перші $1 000?

Першу «тисячу» я пов'язую з 2017 роком, коли вирішила масштабувати бізнес і купила друкарську машину. Сильний поштовх тоді дали продажі через «Модну Касту». Ми відвантажували продукцію партіями, і саме ці гроші дозволили мені друкувати нові колекції та виходити в більші канали продажів.

Як ви заробили свої перші $10 000?

Приблизно через пів року після масштабування я підписала контракт з «Епіцентром». Саме це стало першим великим стрибком у доходах.

Як ви заробили свої перші $100 000?

2021 рік став для мене піковим. Особливо сильним був грудень — сезон дав дуже великі продажі. У мене вже були плани на розвиток та експорт, але у 2022 році війна все різко зупинила.

Як ви заробили свій перший $1 000 000?

До мільйона я не встигла дійти. 2021 рік був найсильнішим у бізнесі, але після початку повномасштабної війни у 2022 році все дуже різко змінилося.

Мій практичний досвід — це систематизація виробничого бізнесу та побудова процесів «до стану годинника». Я пройшла шлях від дизайнерки, яка продавала перші наклейки, до власниці друкарського виробництва з різними напрямами, контрактами й командами.

Окремо можу ділитися досвідом управління бізнесом на відстані, коли виробництво знаходиться в одній країні, а власник — в іншій. Для мене це стало вимушеним навчанням під час війни та релокації.

Також можу розповідати про продуктову диверсифікацію — як вижити на переповненому ринку послуг, створити власний продукт і паралельно розвивати кілька напрямів, які підстраховують один одного.

Ваш досвід: як систематизувати бізнес?

Для мене систематизація починається з людей. Я вважаю великим показником те, що команда залишається зі мною роками: дизайнерка працює від самого заснування компанії, менеджери — близько п'яти років.

Я намагаюся знаходити людей «по духу» — зі схожими цінностями та амбіціями, щоб усім було комфортно працювати разом.

Далі важливо створювати середовище для розвитку: навчати, мотивувати, давати можливість заробляти й рости разом із брендом. Наприклад, я запускала партнерський формат із дистрибуцією та дропшипінгом — надавала матеріали, умови, підтримку, щоб люди могли продавати нашу продукцію й розвиватися разом із нами.

Ваш досвід: як вирости х2 за рік?

Мій рецепт росту х2 — це диверсифікація та партнерство.

Для мене диверсифікація — це не хаотичне розширення, а створення кількох суміжних напрямів на базі ключових компетенцій: дизайну та виробництва. Це дозволяє перекривати ризики ринку й сезонності.

Партнерства я особисто трохи боюся, але бачу, наскільки це потужний інструмент. Якщо знайти людину, з якою можна разом боротися за результат, це може стати сильним прискорювачем росту.