Валерій Зарубін

Сьогодні я підприємець(Bluebird Tech), який будує технологічний бізнес у Military Tech і звик мислити категоріями майбутнього та відповідальності. Для мене підприємництво — це не про «вчасно заробити», а про здатність зібрати себе, команду й систему в момент, коли немає жодних гарантій. Я завжди сприймав успіх як поєднання правильного моменту та підготовки: можливість може з’явитися у багатьох, але скористатися нею здатен лише той, хто вже внутрішньо доріс до масштабу задачі.

На мене сильно вплинув внутрішній зсув, який стався після 33 років. У якийсь момент я перестав сприймати бізнес як інструмент підтвердження статусу й почав значно більше думати про сенс, місію та справжню цінність того, що створюю. Цей процес особливо загострився під час повномасштабного вторгнення.

На початку війни ми вирішили залишитися в Херсоні. Разом із дружиною, дитиною та рідними сиділи в підвалі в момент, коли майбутнє було абсолютно неочевидним. Саме тоді я прожив один із ключових станів у своєму житті — прийняття «нуля». Відпустити прив’язаність до майна, контролю, звичних опор і дозволити собі почати заново. З того моменту це стало для мене універсальним принципом: зовнішнє завжди є відображенням внутрішнього. Якщо хочеш побудувати сильний і стабільний бізнес — спочатку потрібно працювати із собою.

Мені близька ідея, що великі системи створюються роками підготовки, а реалізуються в один правильний момент. Саме тому я люблю брати на себе вищий рівень відповідальності. Усе, чим ми користуємося сьогодні — дороги, технології, зв’язок, інфраструктура, — колись було створене людьми, які повірили в щось раніше за інших і продовжували рухатися навіть тоді, коли результат ще не був очевидним.

Для мене в цьому і є сенс підприємництва — бути корисним, створювати речі, які мають значення для інших людей і залишають після себе реальний вплив.

Я завжди раджу підприємцям—початківцям більше діяти й не боятися помилок. Помилки неминучі, але головне — швидко робити висновки й не затягувати неправильні рішення лише тому, що вже вкладено багато часу, сил чи грошей. У підприємництві потрібно вміти не тільки вигравати, а й програвати. Іноді набагато важливіше вчасно закрити проєкт, ніж вчасно відкрити новий. Уміння відмовитися від того, що більше не працює, — одна з найважливіших навичок фаундера.

За п’ять років я бачу себе в проєктах світового масштабу. Мене завжди тягне до більшого рівня відповідальності, тому що саме відповідальність створює великі результати й відкриває можливість будувати речі, які впливають на життя мільйонів людей. Мені подобається думка, що навіть у найнеочевидніший момент хтось просто повірив у свою ідею — і завдяки цьому світ змінився.

Для мене щастя — це люди й сенс. І так, сьогодні я можу назвати себе щасливою людиною.

Як прийшла ідея бізнесу?

Ідея працювати в технологіях проходить через усе моє життя. Ще в дитинстві мене тягнуло до інженерії та технологій. Я народився поруч із напівпровідниковим заводом — одним із прародителів сучасних мікрочіпів — і бачив, як він поступово занепадає. Тоді в мене виникло бажання робити навпаки: будувати те, що розвивається і розквітає.

Ближче до 25 років я прочитав біографію Стів Джобс, і це допомогло мені остаточно зрозуміти, що технології — моє середовище.

Паралельно мене завжди захоплювали авіація та дрони. У 2022 році, коли ринок квадрокоптерів почав стрімко розвиватися, я дуже хотів працювати в цьому напрямі, але довго не дозволяв собі заходити в тему зброї — внутрішньо це було табу.

Переломний момент настав у середині 2023 року після публічного заклику Марія Берлінська до підприємців брати відповідальність за розвиток військових технологій в Україні. Тоді я зрозумів, що готовий. У середині 2023 року ми почали глибоко занурюватися в тему дронів, а на початку 2024—го заснували компанію.

Які ключові навички допомогли вам запустити бізнес?

Фундаментом мого росту стали не лайфхаки, а внутрішній стан і управлінська база.

Перше — тверда віра в результат, навіть коли немає жодних гарантій.

Друге — готовність діяти в неочевидності: коли ще немає продукту, підтвердженого попиту чи зрозумілого ринку, але ти все одно рухаєшся вперед.

Які 3 найскладніші виклики ви вирішили в перші роки?

Багато в чому це класичний шлях будь—якого бізнесу. Я вже проходив його в попередніх проєктах і бачив ті самі закономірності в новому бізнесі.

Нещодавно почув фразу, яка дуже точно описує мій підхід: успіх — це поєднання правильного моменту та підготовки. Я був достатньо підготовлений, щоб у потрібний момент зробити те, що ми зробили.

Саме тому я відчував відповідальність максимально використати цей шанс і можливість, які з’явилися в конкретний час і в конкретних обставинах.

З якими кризами ваш бізнес стикався та як ви їх подолали?

Я не сприймаю кризу як щось, що автоматично зупиняє компанію. Для мене масштаб проблеми визначається тим, наскільки ми самі її підсилюємо.

У бізнесі завжди є виклики: продукт, люди, зовнішні фактори, які неможливо контролювати. Моє завдання — не драматизувати, а працювати із собою. Якщо всередині є страх, недовіра чи сумніви, вони обов’язково проявляться в компанії.

Тому будь—яка зовнішня проблема для мене — це сигнал до внутрішньої роботи.

Водночас важливою підприємницькою навичкою я вважаю здатність вчасно закривати проєкти. Іноді це важливіше, ніж вчасно відкривати нові.

Які рішення виявилися найбільш ефективними для росту компанії?

Найбільший ріст дають рішення будувати майбутнє ще до того, як з’являться підтвердження від ринку.

Я переконаний, що компанії ростуть тоді, коли фаундер масштабує команду наперед — у момент, коли ще страшно й немає гарантій продажів.

Якщо я внутрішньо знаю, що завтра продаватиму 100 тисяч одиниць на місяць, я починаю будувати команду під цей масштаб ще до того, як ринок це підтвердив.

Саме так ми й росли:

• у перший рік — плюс 100 людей;

• у другий — ще плюс 450;

• за перші 4,5–5 місяців цього року — ще плюс 350.

Ми майже подвоїлися. Якби чекали моменту, коли все стане очевидним, залишилися б компанією на 60 людей.

Великі компанії будують ті, хто готовий брати відповідальність і витримувати неочевидність.

Яку вашу помилку ви сьогодні вважаєте найціннішим досвідом?

Я не мислю категорією «однієї великої помилки». Життя складається з маленьких неправильних рішень, які вчать тебе приймати великі правильні.

Мій головний урок — не дозволяти маленькій помилці вирости у велику.

Найчастіше великі помилки трапляються тоді, коли людина ігнорує дрібні сигнали й продовжує рухатися в неправильному напрямі лише тому, що вже вкладено багато часу, сил чи грошей.

Тому для мене важливо швидко робити висновки, чесно оцінювати людей і ситуації та вчасно відмовлятися від того, що не працює, навіть якщо це боляче для его.

Як ви заробили свої перші $100?

Перші гроші заробляв ще в дитинстві дуже простими способами — щось зібрати, виростити чи продати. Наприклад, бузок або тюльпани. 

Як ви заробили свої перші $1 000?

У 16 років я працював на будівництві й заробляв близько $1000 на місяць, іноді більше.

Саме тоді я зрозумів, що найм — не мій шлях. Мене більше тягнуло в продажі та підприємництво.

Як ви заробили свої перші $10 000?

Перші $10 000 я заробив уже у власних підприємницьких проєктах. Свій перший бізнес запустив приблизно у 20 років. 

Як ви заробили свої перші $100 000?

Перші $100 000 заробив у будівельному бізнесі. Насправді таких результатів було багато й у різних напрямах, але самі цифри ніколи не були для мене головною цінністю. 

Я пройшов великий підприємницький шлях і можу ділитися практичним досвідом побудови бізнесу:

• організаційна структура;

• управлінські моделі;

• процес ухвалення рішень;

• масштабування команд.

Ваш досвід: як систематизувати бізнес?

Ключове — навчитися будувати сильну організаційну структуру й знайти модель, яка підходить саме вам.

Свого часу я вивчав це за методологією Олександр Висоцький. Купив один із його курсів і буквально за тиждень отримав системне розуміння того, як будувати організаційну структуру компанії.

Також мені близькі підходи Іцхак Адізес. Думаю, є й інші сильні методології, але для мене саме ці стали корисною базою.

Ваш досвід: як вирости х2 за рік?

Щоб вирости х2, потрібно перестати чекати моменту, коли все стане очевидним.

Ріст починається з рішення фаундера створити майбутнє й побудувати під нього команду ще до того, як ринок дав підтвердження.

На практиці це означає наймати людей тоді, коли страшно:

• коли незрозуміло, чи будуть замовлення;

• чи вистачить грошей на зарплати;

• чи купить ринок продукт.

Якщо фаундер бере відповідальність і будує під майбутній масштаб, команда починає створювати це майбутнє разом із ним. Якщо чекати гарантій — компанія ростиме значно повільніше.