«Без клубу я не зміг би зрости в бізнесі на 300%»

Олександр Мазурок створив найбільшу компанію в Україні, яка об’єднує три заводи залізобетонних виробів. «Бетоненерго» знаходиться в «Клубі білого бізнесу».

«Без клубу я не зміг би зрости в бізнесі на 300%»

Життя - непередбачувана річ, іноді воно робить такі карколомні повороти, що тільки дивуєшся. Мій шлях - це, мабуть, класична історія для багатьох українських підприємців. У 2006 році я вступив до КНЕУ, обравши банківську справу. Але уже тоді я розумів, що хочу створити щось власне, не просто бути частиною системи, а впливати на неї. Мене завжди приваблювала ідея творення, а не просто заробітку. Пропрацювавши два-три роки у банку, ще студентом, я зрозумів: наймана робота, особливо у фінансових структурах, не для мене. Ти витрачаєш колосальну енергію, але твої зусилля не корелюються з тим, скільки ти хочеш заробляти. Для вільної людини, яка прагне фінансової та ідейної незалежності, це було безперспективно.

«Хотів частку бізнесу, але мені відмовили»

Я класично пішов у бізнес, почавши менеджером. Це історія, здається, трапляється у 80% випадків: молода людина приходить у невелику компанію, прогресує, розуміє, як працює бізнес - від бухгалтерії до податків. Я продавав будівельні матеріали, а потім залізобетонні вироби, якими займаюся досі. Виріс від менеджера до керівника відділу продажів, комерційного директора, заступника директора. І потім доходиш до точки, де є два варіанти: або власник компанії пропонує частку, або ти йдеш у свій бізнес. Я показав ефективність, обороти зросли, прибутки та команда збільшилися. Хотів невелику частку, але мені відмовили. Іншого варіанту, крім як відкрити власну компанію, не було. Так у 2014 році я запустив свою компанію. Спочатку був посередником - дилером заводів. Вибудував ланцюжки між виробниками та клієнтами.  

Через два роки прийшли мої теперішні партнери, запропонувавши виробництво. Це був керівник виробництва одного із заводів, який так само "виріс" і прагнув реалізуватися. Ми об'єдналися, відкривши невеликий цех з виробництва залізобетону. З кожним роком зростали, добирали потужності. З двох людей у 2014 році ми виросли до 500 працівників зараз та трьох заводів у Дніпрі, Обухові та Калуші. Така структура "Бетоненерго", під якою працюють різні юридичні організації залежно від напрямку.

«Чому YBC масштабується, а моя компанія ні?»

Коли я прийшов до Young Business Club 7 років тому, клубу було всього 9 місяців. Я був серед перших 80 учасників. На той час сам не думав про філії та масштабування, але згодом, коли YBC почав рости, відкривати філії в Одесі, Харкові, а потім і по світу - я задумався: чому моя компанія не масштабується?

Наша специфіка - залізобетонні конструкції. Вони можуть важити кілька тонн, при цьому дешеві у собівартості, бо складаються з щебеню, цементу, піску, арматури - матеріалів, що є в будь-якому регіоні. Але доставка коштує 20-50% від вартості товару. Тому масштабуватися логічно було шляхом відкриття нових виробництв у регіонах. Немає сенсу відкривати завод під Києвом та возити у Львів.

Тому наші заводи у Дніпрі та Калуші рівновіддалені і зосереджені на різних областях. Майже до будь-якого інфраструктурного проєкту в Україні ми можемо доставити продукцію. YBC направив мене на розуміння того, що потрібно масштабуватися шляхом відкриття виробництв. До речі, в Україні немає аналогічних заводів залізобетонних виробів, представлених хоча б у двох агломераціях, а ми у трьох, і це наша унікальність!

Завдяки рекомендаціям одноклубників ми багато їздили за кордон: відвідували будівельні виставки, бачили близько сотні підприємств в Італії, Польщі, Іспанії, Туреччині, Німеччині, Чехії. Наш колектив молодий, є конструкторський відділ, який створює нові продукти. Працюють кілька відділів, задача яких - створення нових продуктів. Маємо людину, яка щодня відстежує всі світові тренди - як у виробах, так і в технологіях будівництва. Ця ідея виникла після зустрічі в YBC з Михайлом Федоровим, він розповів про аналогічну людину, що слідкує за трендами у мобільних додатках та державних послугах. Ми адаптували цю ідею: вивчаємо інформацію, потім проводимо дослідження всередині України. Часто отримуємо позитивний відгук і запускаємо продукцію у виробництво. Таким чином, ми завжди на крок-два попереду.

«Задонатили 60 мільйонів»

Після повномасштабного вторгнення структура виробництва змінилася. Ми робимо 90% наших виробів для держави. Це фортифікаційні споруди, захист для енергетики та людей. У кожному з напрямків є наші розробки та продукти. Ми погоджували рішення з Генштабом, науково-дослідними інститутами. Наші бліндажі для військових - це вироби власного авторства.

Всі проблеми в Україні ми також відчуваємо. Це відключення світла: купили 5 генераторів по $100 тис. кожен, щоб безперебійно виконувати державні замовлення. Це проблема з людьми, з бронюванням. Із 500 працівників компанії близько 350 - військовозобов'язані, а 70 вже служать. «Бетоненерго» є великим платником податків і отримала статус члена «клубу білого бізнесу». У 2024 році сплатили 152 млн грн податків, що становить близько 12% від обороту. А задонатили за три роки - понад 60 мільйонів гривен.

У перші дні облаштовували блокпости, робили "їжаки". Надаємо багато благодійних укриттів. Вони можуть коштувати до 1,5 млн грн., а підрозділи не мають таких фінансів. Ми подарували укриття Андрію Гарбазюку, військовослужбовцю і нашому одноклубнику. Встановили укриття на аеродромі в Умані, поставили укриття для "Азову".

«З одноклубником працюємо на одних об'єктах»

За 7 років у Young Business Club я всього декілька разів продав свої вироби в клубі. При цьому я активний споживач інших послуг. Якщо потрібен сайт, робив Боря Волков. Юридичні послуги надавав Віталій Мацелюк. Фінансові консультації – Тетяна Доця. Коли відкривали філію, Олександра Ямчикова, яка зараз керівник YBC у Берліні, а тоді була в Дніпрі, знайшла нам 40 людей у філію. Десь близько півсотні одноклубників надавали нам різні послуги.

Було багато кооперації, допомоги одне одному. З одноклубником Олександром Сусловим (компанія "Вольтен") ми працюємо на одних об'єктах, але постачаємо різну продукцію: він - енергетичну, ми - залізобетон. Ми заходили разом, десь у нього були кращі відносини з клієнтами, десь у мене. Досі "звіряємо годинники". За 7 років таких прикладів було більше півсотні. Це не просто допомога в послугах, це кооперація.

Я активний учасник івентів, ходжу на peer-to-peer. Колись до війни у нас була футбольна команда, нас тренував тренер YBC Женя Задорожний. Було здорово грати спарені матчі "Бетоненерго" проти YBC.

«Це допомогло під час ковіду та війни»

Дуже багато допомоги відчув в тренінгах. Навчальні матеріали, зустрічі – все це допомогло в становленні, в розумінні, як вести бізнес. Класно, коли знаєш - до кого піти, запитати. Завжди це допомагає, як під час ковіду, так і під час війни.

В клубі є люди, з якими побудовані теплі відносини. Серед найближчих друзів з YBC - Артем Цюпко, ми запрошуємо один одного на дні народження, разом бігали, грали в теніс. З Сашею Сусловим добре спілкуємося і на професійні теми, і про харчування. Андрій Гарбузюк - теж хороший товариш, з ним часто обговорюємо військові теми.

Моя порада тим, хто тільки прийшов в клуб або роздумує: я був допитливим і намагався проявляти зацікавленість та ініціативу. Обов'язково бути відкритим, брати участь у максимальній кількості заходів. На початку я ходив майже на все і не шкодую, це було класно. Швидко інтегрувався в спільноту, глибше зрозумів різних одноклубників. Тому поради: проявляти зацікавленість, ініціативність, розказувати про свої проблеми, але не тільки брати, а й обов'язково віддавати. Бо інакше можна стати токсичним.

«Доларовий мільйонер молодше за тебе»

Якщо подивитися на 7 років у клубі, то участь, поради, нетворкінг з іншими учасниками серйозно вплинули на мій бізнес. Він зріс на 300%. Без клубу, без нетворкінгу, без порад ми б не досягли таких результатів. Учасники обговорюють важливі питання: масштабування, персонал, делегування, хобі. Це перебування в сильному середовищі, зміна власної "стелі", своєї парадигми. Коли прийшов перший раз на зустріч, думав: "Хто що мені розкаже? Я вже там стільки-то заробляю, у мене працює 30 людей". А потім знайомишся з хлопцем на 5 років молодше, який вже доларовий мільйонер... Виходиш після зустрічі на парковку, дивишся - хто на чому приїхав і думаєш: "Може не такий ти вже й крутий..." То ж треба притулитися до цих людей, спілкуватися з ними, рости, обмінюватися досвідом.