Навіщо в YBC з’явилися амбасадори та як це вплине на розвиток P2P

Ми системно працюємо над тим, щоб клуб давав учасникам ще більше цінності. Один із кроків у цьому напрямі — поява нової ролі в структурі peer-to-peer груп: амбасадора.

Амбасадор — це представник P2P-групи, який стає точкою зв’язку між учасниками та командою клубу. Його ключова роль — збирати зворотний зв’язок, ідеї та запити своєї групи й передавати їх далі.

Вся ця інформація напряму потрапляє до засновника клубу — Андрія Остапчука. На її основі команда аналізує реальні потреби учасників і приймає рішення: що покращити, які формати підсилити, які нові ініціативи запускати. Це дозволяє розвивати клуб не «згори вниз», а разом із вами — через реальний досвід і запити спільноти.

Як це працює на практиці

Зустрічі. Раз на два місяці амбасадори збираються на онлайн-зустрічі з Андрієм Остапчуком і командою клубу. Це простір для відкритого діалогу: обговорюються новини, виклики та ідеї розвитку.

Вибори. Амбасадора обирає сама група — більшістю голосів строком на один рік. Це людина, якій довіряють представляти інтереси своєї команди.

Роль у челенджі. Окрім стратегічної функції, амбасадор активно впливає на динаміку P2P-челенджу — допомагає координувати активності та фіксувати результати групи.

P2P-челендж: як це працює зараз

Наразі триває щорічний челендж P2P-груп, головна мета якого — посилити зв’язки між учасниками через спільні дії та елемент змагання.

Для цього ми створили понад 150 завдань із чіткими критеріями виконання. Зазвичай це прості та зрозумілі дії, які потрібно підтвердити фото або відео. Кожна група сама обирає ті формати, які їй відгукуються, і реалізовує їх разом.

Після виконання завдань амбасадори надсилають звіти в окремий чат — там фіксуються результати, нараховуються бали та формується загальний рейтинг груп.

Вже за підсумками першого місяця видно: результат дає не досвід, а залученість. Їхній приклад показує: спільні активності — від неформальних зустрічей до масштабних ініціатив — швидко формують сильну команду.

Додатковий драйв створює і система визнання: щомісяця на великій зустрічі ми відзначаємо три групи-лідери. А група, яка посідає перше місце, отримує окремий простір — її стіл розміщується біля сцени.

Ваша група також може включитися в гру. Виконуйте завдання, експериментуйте з форматами, а амбасадор допоможе зробити так, щоб ваш результат був помітний.

Ділимось відгуками наших найактивніших учасників — про те, як челендж працює на практиці та яку цінність створює для їхніх груп.

Володимир Наконечний:

«Мені дуже відгукується сам формат челенджу. У нас група давно разом, але, якщо чесно, регулярно збиратися було непросто — особливо коли йдеться про якісь спільні активності.

Ми вирішили не гадати, а просто запитати одне одного: кому що цікаво. Провели опитування, побачили, що є кілька форматів, які реально заходять більшості, — і від цього вже відштовхнулись. Далі все пішло поступово: почали пробувати, організовувати, дивитися, як воно заходить.

Дуже круто спрацювала винна дегустація — після неї, я б сказав, наша peer-to-peer група якось по-іншому відкрилася. Стало більше живого контакту, більше включеності.

Якщо говорити про сам челендж, то у нас вийшло три основні активності: компаній-візит, дегустація і пікнік. Фактично - одна неформальна зустріч на місяць.

Хоча, звісно, коли дивишся на інші групи, де роблять по кілька подій на тиждень, ловиш себе на думці, що ми десь відстаємо. І навіть трохи ніяково: що там показувати зі своїми трьома активностями, коли в когось їх десятки.

Але в якийсь момент приходить розуміння: для нас тут не про змагання. Найцінніше — це сама участь і те, що відбувається всередині групи».

Олексій Тарасевич:

«Якщо чесно, багато говорили про це і в групі, і поза нею — і складається відчуття, що людям банально не вистачає мотивації. Не до кінця зрозуміло, заради чого все це: щоб на кілька секунд відзначили на великій зустрічі — цього замало.

Хочеться якоїсь більш відчутної цінності. Не обов’язково щось складне — навіть прості речі, як-от додатковий місяць участі в клубі для переможців чи активних груп, уже працювали б зовсім інакше. Тоді з’являється сенс включатися, з’являється інтерес.

І це, до речі, не тільки про сам челендж. Загалом бракує культури відзначення людей, які щось роблять. Є учасники, які постійно включені, беруть участь, створюють цінність для спільноти - але це часто залишається без уваги.

Якщо почати це системно підсвічувати й підкріплювати навіть такими нематеріальними бонусами, як продовження участі в клубі, це може сильно вплинути на залученість. Люди будуть більше включатися, бо розумітимуть: їх бачать і це має значення».

 Михайло Вулах:

«Якщо чесно, будь-яке продовження участі — це теж про гроші, просто в іншій формі. Але, на мою думку, справа навіть більше в увазі й визнанні.

Зараз, коли клуб уже великий, це стає особливо важливим: щоб тих, хто проявляється, хто щось робить, було видно іншим. Це можуть бути дуже прості речі — умовний рейтинг на сайті, відзнаки, навіть символічний або перехідний кубок. Витрати мінімальні, але ефект може бути відчутний - це додає мотивації.

Ще один момент — регулярність. Мені здається, важливо підбивати підсумки щомісяця, щоб це жило, щоб був рух. Бо зараз є сильні групи, яких складно наздогнати, і для частини учасників це може демотивувати.

Тому, можливо, варто подумати про різні “ліги” — умовно, як у спорті. Щоб була своя динаміка і конкуренція на різних рівнях.

І, напевно, варто ще раз переглянути саму систему балів — залучити тих, хто вже активно грає, зібрати зворотний зв’язок. Вони найкраще розуміють, що працює, а що можна підсилити».

Оксана Боднар:

«Якщо говорити з власного досвіду, для мене ключове — це роль амбасадора. Я сама ініціювала цю роль для себе, і, чесно, переконана: амбасадором має бути людина, яка справді хоче цим займатися. Бо якщо просто призначити — не факт, що це працюватиме.

На старті в нас, як і в багатьох, було непросто — навіть зібрати людей на першу неформальну зустріч було викликом. Але ми просто почали: обрали формат, який дає можливість розслабитися й познайомитися ближче. І далі це пішло по наростаючій — зараз у нас уже є ритм: формальна зустріч раз на місяць і неформальна — між ними. І щоразу ці зустрічі стають живішими й більш об’єднуючими.

Цікавий момент — коли з’являється регулярність, з’являється й залученість. Спочатку ти “тягнеш” людей, а потім уже вони питають: “А що в нас далі? А яке ми місце займаємо?” І поступово формується ядро — ті, кому це дійсно цікаво, хто хоче включатися і рухатися вперед.

Ми навіть почали гратися з елементом змагання — трохи як спорт, але в легкому форматі. Додаємо рейтинги, ділимося результатами, створюємо цей внутрішній драйв. І це працює.

Що важливо - мотивація тут не про гроші. Це більше про увагу, про визнання, про відчуття, що тебе бачать. І, можливо, на рівні клубу це можна ще підсилити — через видимість таких груп, окремі формати взаємодії чи спільні активності.

З практики організації — не обов’язково все тягнути на собі. Я ініціюю процес, але багато делегую: хтось бере на себе картинг, хтось — караоке, і це теж підвищує залученість. Плюс ми додаємо елемент гри - сценарії, невеликі змагання, символічні нагороди. Це створює емоцію й запам’ятовується.

І ще одна ідея — більше взаємодії між групами. Спільні неформальні змагання чи активності могли б дати новий рівень енергії й залученості.

У підсумку все зводиться до простих речей: ініціатива, регулярність, гра і відчуття, що ти частина чогось живого».

Олег Андрющенко:

«Якщо говорити про мотивацію, то вона у всіх різна — і це важливо враховувати. Комусь цікаві матеріальні бонуси, комусь — публічність, наприклад, можливість розповісти про свій бізнес через клуб. Тому, як на мене, найкраще рішення — не вгадувати, а прямо запитати групи: що саме їх драйвить.

У нас усе почалося взагалі з простих речей — із уваги одне до одного. Дні народження, спільні привітання, подарунки. І воно якось природно переросло в більше: регулярні зустрічі, поїздки, спільний відпочинок. З’явився сильний внутрішній зв’язок у групі.

Ми багато часу проводимо разом — і це не тільки про бізнес. Це і про підтримку. Якщо в когось щось стається, всі включаються: допомагають, радять, просто тримають контакт. Особливо зараз це має велику цінність.

І, чесно кажучи, у якийсь момент ми зрозуміли, що робимо це не заради рейтингу чи першого місця. Ми навіть перестали якось це публічно підсвічувати, бо для нас важливіше те, що відбувається всередині групи.

Мені здається, тут ключове — пояснити людям “навіщо”. Бо часто проблема не в тому, що немає мотивації, а в тому, що її просто не проговорили. Якщо показати, що люди реально отримують — зв’язки, підтримку, середовище — тоді й включеність буде зовсім іншою.

З точки зору ідей, можна дати більше гнучкості: наприклад, запропонувати групам самим сформувати список того, що їх мотивує, і вже з цього формувати призи чи бонуси. Або додати більше конкретики — умовні “місії”, як у грі, щоб було зрозуміло, що саме робити.

І ще момент — не обов’язково все ускладнювати. Бо в основі це все одно про людей і про контакт між ними.

У нас навіть є жартівлива, але, можливо, робоча ідея — створити всередині peer-to-peer невеликий спільний бізнес, який генеруватиме дохід, і за ці гроші покривати наші зустрічі. Це теж про гру, але вже на іншому рівні залученості».