Основу для моєї агенції сформували поради учасників клубу

З другого курсу Владислав Ушаков працював програмістом і за 7 років досяг щомісячного доходу в ІТ у 12 тисяч доларів. Однак, досягнувши фінансової стелі, він звільнився, щоб запустити власну школу програмування. Реальність відрізнялася від планів: перші три місяці проєкт мав касовий розрив, а через півроку його довелося закрити. 

Наступним напрямком стала тема штучного інтелекту, навколо якого формується новий ринок. Освітній проєкт з AI-автоматизації вже об’єднав понад 600 студентів із середнім чеком у 800 доларів. 

Приєднавшись до Young Business Club у Варшаві, Влад отримав несподівану користь саме для сервісної компанії. Фактично, всі ключові рішення для агенції, від нішування до пошуку клієнтів, він сформував на основі спілкування з іншими учасниками клубу.

Я родом із Харкова, там народився і навчався на програмного інженера. Ще до роботи програмістом, намагався знайти себе у бізнесі. Починав із перепродажу аксесуарів для iPhone з Китаю, замовляючи їх на AliExpress і реалізовуючи онлайн. Також експериментував із соціальними мережами: у 18 років мав пабліки «ВКонтакті» із загальною аудиторією понад 300 тисяч підписників, але потім їх заблокували.

Згодом, вже на другому курсі університету, почав працювати програмістом. При цьому, мене завжди оточували підприємці, я почав відвідувати різні бізнес-івенти, які тоді тільки починали проводити. Я пробував себе у дропшипінгу, товарному бізнесі, ми з другом намагалися відкрити digital-агенцію. Проте все впиралося в те, що для розвитку бізнесу потрібен час, тоді як моя зарплата програміста могла зрости значно швидше. Я знав, де можна «натиснути», щоб отримати більший результат, і будь-які нові бізнес-ідеї відходили на другий план. 

“Перші три місяці мали касовий розрив”

Загалом пропрацював програмістом близько 7 років, перш ніж повністю присвятив себе підприємництву. Я розумів, що для великого заробітку не обов'язково бути найрозумнішим. Потрібно вміти себе продавати, і це було ключовою навичкою в програмуванні. На піку мій щомісячний дохід сягав 12-13 тисяч доларів. Але в якийсь момент досягнув стелі заробітку, і це мене не влаштовувало. 

Рішення піти я ухвалив необачно, нікому так не раджу. У мене накопичився певний капітал - я просто не міг витратити стільки грошей, живучи в Харкові, а потім і на Балі, де життя також було недороге. Оточення підприємців підштовхнуло мене до думки, що час робити щось своє. Я почав дивитися у бік онлайн-освіти й отримав кілька пропозицій партнерства щодо створення великої школи програмування. Я вирішив повністю на цьому сфокусуватися, звільнився з ІТ і почав робити школу.

Але реальність виявилася іншою: перші три місяці ми мали касовий розрив. Я сидів і думав, що з цим робити, але повертатися назад принципово не хотів. Довелося в екстремальних умовах шукати способи забезпечити звичний рівень життя практично з нуля. Ми пропрацювали півроку і закрилися. Конкурувати було складно, та й ринок IT-навчання в Україні почав занепадати. Було важко продати 8-місячний курс за великі гроші, коли поруч обіцяли за 2 місяці навчити заробляти тисячі доларів на крипто-скриптах.

“Фраза, яка все змінила”

Оскільки я робив акцент на розвитку особистого бренду, у мене вже був розвинений Instagram та Telegram. Проте моя основна аудиторія - молоді чоловіки в Україні - через військову реальність мала інші пріоритети ніж навчання ІТ. Я нарощував оберти, закуповував рекламу, мій YouTube почав добре залітати, але продажів ставало менше. Це був парадокс.

Паралельно я почав заглиблюватися в тему штучного інтелекту (AI) і розповідати про це в соцмережах та побачив відгук аудиторії. Для мене це стало другим диханням, я відчув, що формується новий ринок AI. Ринок, що зростає, прощає всі помилки. Одного разу друг, який відкрив агенцію з AI-автоматизацій, сказав мені фразу, яка все змінила: «Зараз рішення не ідеальні, але щойно вони з'являться, ми вже будемо готові». Я зрозумів, що це дуже правильно, і почав розвивати агенцію з впровадження AI-рішень та паралельно - школу.

За рік навчили 600 студентів 

Зараз в освітньому напрямі є два продукти. Перший - навчання з нуля навичці AI-автоматизації за допомогою no-code інструментів. За рік у нас пройшло навчання понад 600 студентів, середній чек - 750-800 доларів. Другий продукт - майстер-група для підприємців, де ми індивідуально розбираємо бізнеси, підказуємо готові AI-інструменти, а наші ж студенти допомагають їх впроваджувати.

Щодо агенції, то там оборот за рік склав близько 200 тисяч доларів, бо я приділяв їй менше фокусу. Спочатку ми робили все для всіх, але зараз занішувалися на рішеннях для відділів продажів: кваліфікація лідів, post-factum аналіз дзвінків, автоматизація лідогенерації через Threads, LinkedIn, Pinterest. До цього я намагався керувати сам, але тепер взяв повноцінного партнера.

Рішення на основі досвіду інших 

Про Young Business Club я знав давно, близько трьох років тому, коли відкривалася філія на Балі. Я навіть був на відкритті й планував вступити, але тоді моє життя було на валізах між Балі та Європою. Для мене участь у клубі - це передусім офлайн-присутність, можливість бути всередині екосистеми, спілкуватися з людьми. Тому, коли останній рік я вирішив базуватися у Варшаві, одним із перших кроків стало приєднання до клубу.

Я обожнюю офлайн, тому відвідую абсолютно всі великі івенти, які проходять у Варшаві. Моя основна мета - не продажі, а перебування в цій атмосфері. Я розумію, що цінність клубу має накопичувальний ефект. Іноді ти просто спілкуєшся з кимось, і два почуті слова можуть повністю змінити погляди на ведення бізнесу, змінити вектор розвитку або суттєво вплинути на результати. Це інсайти, які ти ловиш несподівано.

Найбільшу і найконкретнішу трансформацію клуб дав моїй AI-агенції. В онлайн-освіті у мене вже був великий досвід, а ось у сервісній OSS-компанії його було дуже мало, я не до кінця розумів, що й як робити. Фактично, всю основу для цього бізнесу - позиціонування, нішування, пошук клієнтів, продуктові лінійки - я сформував, спілкуючись з учасниками клубу. Всі ключові рішення в агенції я ухвалював, грунтуючись на досвіді, які отримав від інших підприємців.

Ланцюжок рукостискань

Звісно, є й прямі, вимірювані результати. У мене з'явилося кілька клієнтів з клубу, з іншими ми в процесі домовленостей. Також я знаходжу тут надійних підрядників. Наприклад, Влад Шепель, який робив кулони для великої зустрічі в Варшаві, ми також виготовили нагороди і для мого турніру з паделу. Інші учасники робили для мене брендовані футболки. 

Дуже показовий випадок стався нещодавно на великій зустрічі. До бізнес-менеджера звернувся підприємець із запитом на спеціаліста з AI, і той привів його до мене. Ми домовилися про співпрацю. Це сталося без моєї ініціативи. Я розумію, що навіть одне таке мінімальне співробітництво, яке виникло завдяки інфраструктурі клубу, з лишком окуповує будь-яку участь, хоч це і не було моєю головною метою.

Треба просто розуміти, що потрапляючи в таке середовище, ти сам по собі починаєш притягувати можливості. Один знайомить тебе з іншим, і так за ланцюжком рукостискань можна дійти дуже далеко.