Правильне середовище. Правильна людина. Правильний масштаб

Олег Польчин і Костянтин Земляний познайомились у чаті бізнес-клубу YBC - і за кілька років перетворили цей контакт на будівельні проєкти, воєнну операційку на двох континентах та відкриття міжнародної філії клубу на Кіпрі. Жоден із цих кроків не планувався заздалегідь. Усі - були прийняті разом.

 

 КОМЕНТАР, БУРГЕР І ПЕРША ЗУСТРІЧ

У бізнес-клубних спільнотах щодня відбуваються сотні розмов, більшість із яких нічим не закінчуються. Але є момент, коли правильна репліка потрапляє до правильної людини - і запускає процес, який неможливо спланувати заздалегідь.

Для Олега Польчина і Костянтина Земляного таким тригером став звичайний коментар у клубному чаті YBC. Хтось публічно шукав варіант для інвестицій. Костянтин - власник мережі авторської американської кухні Ketchup Room з трьома закладами в Києві - коротко написав: пропозиція слабка, гроші можна розмістити значно ефективніше. Репліку побачив Олег, підприємець із будівельного ринку, який щойно вступив до клубу.

Перше, що він зробив - не зателефонував і не написав у директ. Він прийшов до ресторану. Особисто. Замовив бургер - але без булочки, бо тоді дотримувався дієти. Кухня виконала замовлення без питань.

Я їх добряче поганяв із тим спец замовленням. Але вони зробили.

- Олег Польчин

Наступний крок - особиста зустріч на Пітерській, в одному із закладів Костянтина. Незнайомці за визначенням, вони сіли обговорювати спільний ресторан. З першої бесіди обидва зафіксували те, що в бізнес-партнерстві цінується вище за будь-які KPI: взаємодоповнюваність. Там, де Олег діяв інтуїтивно, Костянтин виставляв системи. Там, де Костянтин потребував конкретного виконання, Олег закривав питання без зайвих слів.

 

ЧОМУ YBC: ДОВІРА, ЯК СКОРОЧЕННЯ ДИСТАНЦІЇ

Питання «як ви наважилися будувати щось із практично незнайомою людиною» обидва відкидають із однаковою впевненістю - і з тієї ж причини.

Одна з базових цінностей клубу - довіра. Ми вже перебували в цьому полі до того, як узагалі зустрілись особисто.

- Костянтин Земляний

Клуб виконує функцію попередньої верифікації: людина, яка пройшла відбір і залишається в спільноті, - вже не terra incognita. Спільний контекст, спільні стандарти поведінки, взаємна видимість у клубному середовищі - усе це скорочує шлях від знайомства до ділової пропозиції з місяців до тижнів. Іноді - до днів.

- Ми б просто ніколи не знайшли один одного поза клубом, - каже Олег. - Це було YBC-знайомство від початку і до кінця.

Але клуб дав не лише контакт. Він дав екосистему. Коли партнери вирішили відкривати спільний ресторан, практично весь підрядний ланцюг було зібрано з одноклубників: юридичний супровід і партнерська угода - Євген Артюхов (АСН-група); брендбук, логотип, шрифти - Олег Огенко; дизайн інтер'єру - Ярослава Рибіна; електромонтаж - Дмитро Гуліч. Один проєкт - і п'ять клубних компетенцій, задіяних синхронно.

 

РЕСТОРАН, ЯКИЙ НЕ ЗЛЕТІВ - І ПАРТНЕРСТВО, ЯКЕ ВИЖИЛО

Перший спільний заклад відкрили. Він не вийшов на цільові показники і в умовах ресторанної кризи був закритий. Будь-яке інше партнерство на цьому б зупинилося - або розійшлося в судах над розділом активів.

Це не зупинило нікого. Тому що до цього моменту Олег і Костянтин зробили те, що більшість підприємців відкладають до «кращих часів»: вони інвестували в архітектуру самого партнерства.

За ініціативою Костянтина вони звернулися до Євгена Артюхова і пройшли дводенну сесію глибокої синхронізації - особисті цілі, горизонти, очікування, зони відповідальності. Кожен пункт зафіксований і підписаний. Результат - не просто документ. Результат - спільна мова, якою вони відтоді вирішують усі розбіжності.

Нас повністю розібрали по цілях і по бажаннях. Це стало фундаментом. Коли потім настала криза - партнерство не розсипалося, ми просто перейшли в іншу сферу.

- Олег Польчин

Ключовим висновком тієї сесії став принцип, який обидва відтоді формулюють однаково: партнерство не в проєкті, а в баченні. Конкретний бізнес може закритися. Вектор руху - залишається.

Ми вирішили, що нам принципово все одно, чим займатися. Ми бачимо силу в тому, що робимо це разом. Хоч сьогодні будуємо будинки, а завтра - проектуємо літаки.

- Олег Польчин

 

БУДІВНИЦТВО: НОВИЙ РИНОК І ПРАВИЛЬНИЙ РОЗПОДІЛ РОЛЕЙ

Після закриття ресторану вектор змінився. Незабаром з'явилася ділянка під квартирний проєкт - безпосередньо поруч із існуючим комплексом Олега в Чернівцях. Костянтин, у якого на той момент були діти, яким ледь виповнилося по року, прийняв рішення про переїзд сім'ї до партнера у Чернівці. Для людини з ресторанним бекграундом це був принциповий розрив із зоною комфорту.

- Ресторанний бізнес - це дитячий садок порівняно з будівельним. Але ми вже прийняли рішення йти разом. Тому питань «а чи варто» не було, - говорить Костянтин.

Паралельно виникло питання квартирного будівництва - сегмента, якого Олег свідомо уникав через складнощі з дозвільною документацією. Розподіл стався органічно: Олег закриває фізичну реалізацію і роботу з підрядниками, Костянтин - документацію, процеси, маркетинг. Там, де один ставив блок, інший відкривав двері.

 

 БІЗНЕС У ВОЄННИЙ ЧАС: ТРИ РОКИ НА РІЗНИХ КОНТИНЕНТАХ

Станом на лютий 2024 роки партнери вже працювали над відкриттям філії YBC в Чернівцях та повномасштабне вторгнення перекроїло плани. Олег виїхав - «на три дні», як він сам каже з іронією. Ці три дні тривають досі. Костянтин залишився в Чернівцях і отримав у повне управління будівельний бізнес, у якому ще не встиг повноцінно онбордитися.

Костя потрапив у новий бізнес і мав навчитися всьому з нуля. Бізнес уже є, мене немає, треба діяти - сьогодні.

- Олег Польчин

Наступні три роки: Олег - Румунія, кілька штатів США, Балі, Бухарест. Синхронізація з партнером - о 4:30 ранку за американським часом, поки в Чернівцях уже вирував робочий день. Різниця у часових поясах, нестабільний зв'язок, повноцінні операційні навантаження з обох сторін. І при цьому - нові об'єкти, нові проєкти, зростання портфелю.

Одна суттєва розбіжність за весь цей час: Костянтин знайшов ділянку під п'ять будинків і запропонував реалізувати самостійно. Олег відреагував чітко: «Ми разом заробляємо - разом і “попадаємо”. Хочеш будувати - будуємо разом». Розмова зайняла п'ять хвилин. Більше до цього не поверталися.

 

КІПР: ВІД ОСОБИСТОГО РІШЕННЯ ДО МІЖНАРОДНОГО ХАБУ

На Кіпр Олег прилетів відпочити. Зворотний квиток анулював через три дні. Ще за три - купив машину. Ще за кілька - знайшов квартиру. Залишився.

- Уперше за весь цей час у мене було відчуття дому. Не математика, не бізнес-кейс. Просто - тут добре.

Але дуже швидко він зафіксував дефіцит: на острові не було структурованого українського підприємницького ком'юніті. Всюди, де Олег бував протягом вимушених переміщень - від Варшави до Нью-Йорка, - завжди знаходився хтось із YBC. Точка опори. На Кіпрі її не було.

Куди б не занесло - ти не сам. Це і є реальна цінність клубу. На Кіпрі цього не було. Ну, значить - побудуємо.

- Олег Польчин

Дзвінок Костянтину. Рішення: відкривати філію YBC на Кіпрі. Острів із розвиненою фінансовою інфраструктурою, значною концентрацією українського бізнесу і стратегічною географією - точка входу для членів клубу з будь-якої точки світу. Принципова різниця з ідеєю відкриття в Чернівцях, яку вони розглядали раніше: локальний формат проти міжнародного хабу.

Чернівці зробили б нас просто регіональними партнерами. Кіпр - це вже зовсім інший масштаб розмови.

- Костянтин Земляний

На момент інтерв'ю партнери готують відкриття, яке, за їхніми словами, стане найбільшим івентом за всю історію мережі YBC. Кількість членів - у межах 150 осіб але географія контактів і якість зв'язків - принципово інші.

Їхня модель - класичне комплементарне партнерство: кожен закриває сліпу зону іншого. 

Але їхня взаємодія давно вийшла за межі бізнесу. Вони разом аналізують локації для проживання - не лише фінансово, а й середовищно. Коли Олег розглядав Бухарест як потенційний майданчик для бізнесу, Костянтин провів там два тижні, оцінив середовище і дав однозначний висновок: «Тут люди замкнуті - і ти станеш таким само. Нам це не підходить». Рішення було закрито.

Це вже не партнерство. Це братанство. Почалося в бізнесі - і інтегрувалося в усі сфери: відпочинок, особисті рішення, сімейне життя. Все спільне.

- Олег Польчин

 

УРОК ДЛЯ ТИХ, ХТО ЩЕ НЕ КОНВЕРТУВАВ ЗНАЙОМСТВО В ПАРТНЕРСТВО

Обидва мають досвід різних партнерств - невдалих, нейтральних, довготривалих. Те, що вони побудували між собою, описують як принципово інший формат - і пояснюють чому.

Не шукайте партнера під проєкт. Шукайте партнера під життя. Якщо цілі збігаються - між людьми виникає азарт, який не потрібно підтримувати штучно.

- Костянтин Земляний

Алгоритм, який вони пропонують: спочатку - чітка особиста ціль. Конкретна, з горизонтом, з розумінням бажаного результату. Коли є ця ясність - правильні люди знаходяться самі. Клуб лише прискорює цей процес, бо звужує пошукове поле до тих, хто вже пройшов певний фільтр.

Олег Польчин та Костянтин Земляний - не кейс проте що «клуб допоміг знайти підрядника». Це кейс про те, що правильне середовище формує правильні відносини, а правильні відносини масштабують усе решта. Вони починали з репліки в чаті. Сьогодні разом будують житлові комплекси, відкривають міжнародний хаб YBC і готуються до наступного масштабного стрибка - деталі якого залишають при собі. Але вектор очевидний: угору. І завжди - разом.