Як учасник YBC отримав грант для старту бізнесу та знайшов партнерів у клубі Київ

Народився і виріс у Запоріжжі. Після авіаційного коледжу я мав стати інженером, але швидко зрозумів, що на заводі багато не зароблю. Якось я зайшла в магазин купити батькові піджак на день народження. Це був такий собі «конфіскат», розговорився з власником, а коли повернувся обміняти піджак, що не підійшов за розміром, запитав, чи не можна з ними працювати. Так я став охоронцем-продавцем.

Згодом я почав добре продавати. Власник це помітив, почав брати мене на закупівлі товару. Далі я вже захотів піти у власний бізнес. З товаришем скинулися невеликими грошима, почали їздити на ті ж ринки, закуповувати товар і продавати його просто з точки на ринку. Все було непогано, але взимку почався несезон, і нашого капіталу не вистачало пережити цей період.

Батько тоді, який працював у постачанні, познайомив мене з директором компанії, що торгувала фарбами. Ми з ним поспілкувалися, і він запропонував роботу. Я ставлю менеджером з продажу, торговим представником. Через кілька місяців вже показав хороші результати. Я сам розвозив товар, шукав машини, домовлявся з клієнтами. Тоді взяв собі в допомогу одного торгового представника, потім другого, третього. Почав добре заробляти і розвивати цей напрямок.

Якось я приїхав до одного зі своїх клієнтів, які продавали не тільки фарбу, а й різні будівельні матеріали. У них був хороший офіс, склад, і я розумів, що вони добре заробляють. Вирішив запропонувати: їздити по регіонах, де їх немає, і разом з фарбою продавати їх продукцію. Я зробив невелику націнку і почав продавати товари обох компаній. Згодом я прийшов до них з пропозицією створити окремий відділ продажів, який я хотів би, і вони погодилися. Мені був 21 рік, я пропрацював у цій компанії близько п’яти років, став не просто керівником, а й створив відділ по роботі із забудовниками.  

“Конкуренти сиділи на місці”

Я завжди мріяв про свій бізнес. Якось ми спілкувалися з товаришем по коледжу, Сергієм, і я запропонував: «Давай зробимо свій бізнес». Він погодився. Я не хочу перетинатися по асортименту з компанією, де працювала, бо добре до них ставився. Тому ми знайшли іншу нішу - сітки, кріплення, саморізи, цвяхи. Ми самі фасували, розвозили на своїх машинах, брали замовлення. Тоді купили невелику «Газель», яку взяли перший співробітник, і так все закрутилося.

Згодом, їздячи по торгових точках, ми побачили, що сегмент міжкімнатних дверей майже не розвинений. Це був 2010-2011 рік. Ми намагалися домовитися з найбільшим виробником, який займав 70% ринку, але спочатку відмовилися - бо надалі працювати з великими партнерами. Але потім побачили нашу завзятість і запропонували нам співпрацю. Ми дуже почали швидко рости. За рік-півтора обігнали всіх конкурентів у нашому регіоні. Відмінність була в тому, що вони сиділи на місці і чекали клієнтів, а ми їздили до них самі. 

До 2013 року в нас вже працювало 40-50 співробітників, ми відкрили філію в Дніпрі. Згодом наші шляхи з партнером розійшлися: він - у Дніпрі. Я продовжую розвивати бізнес, який знаходиться в Запоріжжі, відкриваю філії в Миколаєві та Києві. До 2021 року в моїй компанії працювало вже близько 150 осіб. Але я хочу почати власне виробництво, щоб ніхто не міг мені диктувати, куди і що продавати .

Запустити виробництво допоміг державний грант 

Коли почалося повномасштабне вторгнення, найбільший виробник дверей, завод у Херсоні, опинився в окупації, а згодом був зруйнований. Я зрозумів, що це - вікно можливостей. Після перемоги України знадобитися багато будівельних матеріалів, зокрема дверей. Я почав шукати варіанти за кордоном, але зрозумів, що і двері європейські дорожчі, не такої якості і не підходять українцям за характеристиками. Тепер я остаточно вирішив: треба відкривати своє виробництво.

Це рішення було, мабуть, одним із найсмішніших у моєму житті. З одного боку, я розумів, що це можливості. Ринок став порожнім. З іншого, це був розпал війни, повна невизначеність. Звісно, ​​було страшно. Але коли ти чогось дуже сильно хочеш, Всесвіт ніби дає можливості. І ця можливість з'явилася. У 2022 році подав заявку на державну дотацію у 8 мільйонів гривень на створення переробного виробництва. Щоб отримати, потрібно було вкласти його стільки ж своїх грошей. Ми розпродали залишки будівельних матеріалів і вклали ці кошти в новий напрямок. Я розумів, що не маю досвіду у виробництві, тому почав шукати партнера, який міг би допомогти. Ідея була амбітною - створити велику компанію, яка продаватиметься на експорт.

Майже рік пішов на пошук та виготовлення обладнання. Я їздив по різних країнах, спілкувався з виробниками, щоб зрозуміти, яка технологія нам потрібна. Знайшов команду з досвідом, а наприкінці 2023 року - партнера. І вже на початку 2024 року ми випустили перші двері під брендом «Синдикат Дорс». Сьогодні наше виробництво займається понад 6000 кв.м., ми виробляємо понад 3000 дверей на місяць, а в команді працює понад 70 чоловік. Продаємо по всій Україні та експортуємо продукцію в чотири країни, при цьому експорт вже займає 30-40% наших продажів.

Спитав контакти - зрозумів як працює ринок

У Клуб молодого бізнесу я вступив ще у 2020 році. Тоді я готувався відкрити філію в Києві і шукав оточення, хотів налагодити зв'язки. Клуб став для мене саме таким інструментом. Через бізнес-менеджера я міг отримати контакти потрібних людей, і це дуже допомагало. Згодом я почав знаходитися в клубах і клієнтах, адже серед учасників є забудовники, якими потрібні наші двері. Наприклад, завдяки клубу ми почали співпрацювати з компанією «Партнер» у Житомирі, яка стала нашим дистриб'ютором.

Особливо цінним для мене є формат peer-to-peer. Це дуже крутий інструмент, де ти можеш поспілкуватися з такими ж підприємцями, поділитися досвідом, отримати поради. Це дає поштовх для зростання. Нещодавно, завдяки цим порадам, ми впровадили зміни у відділи продажу, зростання було відчутним.

Клуб для мене - це не просто українська спільнота. Це інструмент для виходу на міжнародні ринки. І я використовую його на повну. Коли я планую поїздку в якусь країну, пишу свого бізнес-менеджера. Наприклад, так було з Лондоном. Я запитав, чи є хтось з клубу в Англії. Вона дала контакти, і я зустрівся з трьома підприємцями - одним забудовником, іншим зайнятим освітніми проектами. За декілька років я отримав повне розуміння ринку: як працює податкова система, яка вартість оренди, які особливості їхніх дверей та конструктивів, які є підводні камені. Я зрозумів, що в той момент ми ще не готові вийти на ринок Англії, але в мене вже є контакти і чітке бачення. І таких кейсів було дуже багато.